Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2151/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандичева Д.В.
при секретарі Сніховської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області
про скасування вимоги від 01 лютого 2011 року № Ф-65,
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області (надалі – Управління) про скасування вимоги від 01 лютого 2011 року № Ф-65.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі з лотків та на ринках, знаходилась на спрощеній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку шляхом придбання патенту. 28 січня 2011 року позивачем отримані вимоги Управління від 01 листопада 2010 року № Ф-394 та від 01 лютого 2011 року № 65 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 854, 46 грн. та 878, 35 грн. На думку позивача вимоги Управління про сплату боргу є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначив, що відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, встановлених відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», встановлених відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов’язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Просив задовольнити позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, але до суду надійшла заява, в якій позивач просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, але надав через канцелярію суду заперечення на позов, відповідно яких зазначив, що з веденням в дію Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17 липня 2010 року фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який не можу бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць. Сплата страхових внесків здійснюється в порядку та у строки, визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу у його відсутність.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою від 11 лютого 2011 року позовну заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про скасування вимоги від 01 листопада 2010 року № 394 та вимоги від 01 лютого 2011 року № Ф-65 в частині скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області від 01 листопада 2010 року № 394 залишено без розгляду.
ОСОБА_1 як фізична особа – підприємець зареєстрована 18 липня 1994 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області.
01 лютого 2011 року Управлінням винесено вимогу про сплату боргу № Ф-65, а саме суми недоїмки зі сплати страхових внесків в розмірі 878, 35 грн.
Так, необхідно зазначити, що дані правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058-ІV (далі Закон № 1058) приписи якого були чинні на час виникнення заборгованості відповідача.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон) відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно із підпунктом 2.1.3. пункту 2 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19 грудня 2003 року № 21-1платниками страхових внесків є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Пунктом 14 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Частиною 3 статті 106 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно із підпунктом 8.1. пункту 8 Постанови правління Пенсійного фонду України
«Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19 грудня 2003 року № 21-1 стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до повідомлення – розрахунку розмір доплати мінімального страхового внеску за четвертий квартал 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку, складає 878, 34 грн.
За нормами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного суд виходить з того, що відповідачем доказано правомірність дій щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 01 лютого 2011 року № Ф-65.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, а тому, суд вважає, що позовні вимоги, є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про скасування вимоги від 01 лютого 2011 року № Ф-65 – відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 20 березня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мандичев Д. В.