Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2011 р. справа № 2а/0570/3492/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
23 березня 2011 року справа № 2а/0570/3492/2011
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-тої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
за участю представника позивача Щекотурової В.В. – згідно довіреності;
відповідача ОСОБА_2 – особисто;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України у примусовому порядку,
В С Т А Н О В И В:
04 березня 2011 року Донецьке міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до громадянина Вірменії ОСОБА_2 про видворення за межі України у примусовому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, який є громадянином Вірменії, з 08 листопада 2006 року перебуває на території України без права перебування в Україні. Офіційно до органів внутрішніх справ для реєстрації паспортного документа з метою тимчасово перебувати на території України не звертався. 01.02.2011 Донецьким міським управлінням головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняте рішення про видворення відповідача за межі України, та заборону в’їзду на її територію строком 6 (шість) місяців. Останній пояснив, що він повертатися на Батьківщину не буде, мотивуючи це відсутністю коштів. Таким чином, громадянин Вірменії ОСОБА_2 порушив встановлений порядок перебування в Україні. Беручи до уваги те, що відповідач ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення та є обґрунтовані підстави вважати, що останній у подальшому буде ухилятися від виїзду з України, просив видворити відповідача за межі України у примусовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі, з чим не погоджувався відповідач.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що громадянин Вірменії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 08.11.2006 року прибув на територію України з метою тимчасового перебування з національним паспортом громадянина Вірменії.
В наступний час відповідач проживає в АДРЕСА_1, без реєстрації.
Згідно ст. 32 Закону України від 4 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” суд, за зверненням органу внутрішніх справ, приймає рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, та порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3929 – ХІІ від 04.02.1994 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі (без дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання), вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Як встановлено судом, відповідач не покинув територію України у встановлений строк в добровільному порядку, тобто проживає на території України з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п.п.18-33 “Правил в’їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, в редакції постанови від 7 липня 2010 року № 559.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України. ( Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 506-IV ( 506-15 ) від 06.02.2003 )
В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: - в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; - якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; - якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; - якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; ( Абзац шостий частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року ) - якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю та особі без громадянства, які порушують законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні. Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.
Згідно п. 17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою КМУ № 1074 від 29.12.1995 року визначено, що в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 і 26 Закону України «Про правовий статус іноземців». Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в'їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою ст. 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп «Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...». Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років. Якщо ці підстави продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеним органом. У таких випадках іноземці та особи без громадянства передаються представникам прикордонних органів суміжних держав або видворяються за межі України у порядку, встановленому цими Правилами.
Враховуючи те, що на території України в м. Донецьку у ОСОБА_2 родичів немає, постійного місця проживання та законного джерела існування немає, суд вважає за необхідне примусово видворити відповідача за межі України за рахунок держави
Обставин, які б були правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, в судовому засіданні не встановлено, тому вимоги позивача про видворення громадянина Вірменії ОСОБА_2 за межі України у примусовому порядку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов’язаних з примусовим видворенням відповідача за межі України, суд враховує відсутність грошових коштів у відповідача для відшкодування витрат, а також відсутність інших фізичних чи юридичних осіб, на яких таке відшкодування можливо б було покласти у відповідності з діючим законодавством України, тому вважає за необхідне здійснити його видворення за рахунок держави.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 17-20;69-72;86;94;158-164;167;186;254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до громадянина Вірменії ОСОБА_2 про видворення за межі України у примусовому порядку - задовольнити повністю.
Громадянина Вірменії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, видворити в примусовому порядку за межі території України.
Видворення громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснити за рахунок держави.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 23 березня 2011 року в присутності сторін.
Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Скріпнік А.І.