Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2576/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.,
при секретарі судового засідання Чумаріній Д.В.,
за участю: позивача: Воронцової А.О. – згідно довіреності;
відповідача: Голодніка В.В. – згідно протоколу; Голодніка А.В. – по довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю „Незабудка” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 850 грн.,
В С Т А Н О В И В:
16 лютого 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області звернулася із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Незабудка” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 850 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 06.04.2010 року Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в Донецькій області отримала від Краснолиманської міської ради Донецької області лист із проханням залучити представника інспекції для проведення перевірки об’єктів дотримання вимог містобудування законодавства.
Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Донецькій області 27 вересня 2010 року була проведена перевірка дотримання вимог містобудівельного законодавства під час будівництва корпусів на території бази відпочинку „Незабудка” у с. Щурове у м. Красний Лиман.
Під час перевірки було встановлено, що будівельно – монтажні роботи виконуються без дозволу інспекції Держархбудконтролю на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України „Про планування забудову територій”.
У зв’язку з викладеним, 27.09.2010 року позивачем було винесено припис № 70 стосовно того, що виконання будівельних робіт з будівництва спальних корпусів на території бази відпочинку ТОВ „Незабудка” у с. Щурове м. Красний Лиман здійснюється без дозволу інспекції держархбудконтролю у Донецькій області що є порушенням ст. 29 Закону України „Про планування і забудову території”, згідно даного припису відповідача зобов’язано зупинити виконання будівельних робіт з будівництва корпусів на території бази відпочинку „Незабудка” у с. Щурове м. Красний Лиман.
Припис №70 від 27.09.2010 року державного органу, який здійснює архітектурно – будівельний контроль відповідачем не виконано, про що Інспекцією ДАБК в Донецькій області складено акт позапланової перевірки від 27.09.2010 року.
Відповідно до постанови № 502 від 21.05.2009 року було надано 30 діб для усунення виявлених порушень. Але припис був проігнорований та будівельні роботи і далі тривали. 01.10.2010 року інспекцією держархбудконтролю в Донецькій області була винесена постанова № 1306 по справі про адміністративне правопорушення, але штраф був сплачений. 04.11.2010 року інспекцією держархбудконтролю в Донецькій області була проведена повторна перевірка даного об’єкту, та був наданий повторний припис № 190 від 04.11.2010 року з вимогою отримати дозвіл. 18.11.2010 року інспекцією держархбудконтролю в Донецькій області була винесена постанова про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування за невиконання припису. Припис № 190 від 04.11.2010 року був проігнорований, будівельні роботи і далі тривали. 09.12.2010 року було складено черговий припис. 16.12.2010 року позивачем була винесена постанова № 183 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування за невиконання припису, на час подання позовної заяви штрафні санкції не сплачені.
Правовими підставами для задоволення позовних вимог позивач вважає норми частини 2 статті 19 Конституції України, Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 225, Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-III, Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV, які встановлюють правові та організаційні засади здійснення будівельних робіт забудовниками.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Об'єктом судового захисту у даній справі є негативний вплив та підрив державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктів архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, захист державою прав споживачів будівельної продукції. Підставою звернення до суду стало порушення вимог діючого законодавства у сфері містобудування і архітектури.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року N 2780-XII (надалі - Закон України 2780). Розділом другим зазначеного Закону передбачене державне регулювання у сфері містобудування, яке, серед іншого, відповідно до статей 10, 24 та статті 31 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року N 1699-III, здійснюється спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури. Вирішення спорів відповідно до статті 26 Закону України 2780 з питань містобудування вирішуються у тому числі судом відповідно до законодавства.
Позивач, як орган державного архітектурно-будівельного контролю, діє на підставі Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 225, є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосування у межах спірних відносин відповідно до частини третьої статті 9 КАС України. Пунктами 4 та 5 зазначеного Положення надано право інспекції (позивачу по справі): давати зокрема замовникам (яким є відповідач по справі) обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, норм і правил забудови населених пунктів; зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про основи містобудування", інспекція державного архітектурно-будівельного контролю може вирішувати спори з питань містобудування у судовому порядку відповідно до діючого законодавства.
Пунктом 5.15 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року N 317 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за N 1361/14628), передбачено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, вимога про примусове зобов'язання відповідача усунути правопорушення у сфері будівництва, містобудування та архітектури узгоджується з процесуальними нормами частини 4 статті 105 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб судового захисту узгоджується з приписами пункту 7 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідно перебудову.
Згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються документи від замовника будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування).
Як вбачається з матеріалів справи, такий дозвіл у відповідача відсутній.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем не надано суду доказів того, що виконання будівельних робіт з будівництва спальних корпусів на території бази відпочинку ТОВ „Незабудка” у с. Щурове м. Красний Лиман здійснюється на підставі відповідного дозволу органів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, отриманого у встановленому законом порядку.
Суд не бере до уваги твердження представників відповідача на той факт, що дізналися про накладення на ТОВ «Незабудка» штрафних санкцій у розмірі 850 грн. лише після отримання позовної заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області у даній справі з наступних підстав.
Відповідності до приписів статті 7, та частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6), постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області № 183 від 16.12.2010 року про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування було отримана 21.12.2010 року особисто керівником товариства з обмеженою відповідальністю „Незабудка” Голодніком.
Крім того, суд не приймає посилання представників відповідача на приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011, який набрав чинності 12.03.2011 року, оскільки виходячи із загальноправових принципів дії норми у часі, оцінка спірних правовідносин здійснюється згідно законодавчих норм, які існували станом на час виникнення спірних правовідносин (у даному випадку на момент винесення постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області № 183 від 16.12.2010 року).
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про стягнення штрафних санкцій у розмірі 850 грн. - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Незабудка” (код ЄДРПОУ 32541560) на користь державного бюджету України (р/р 31117106700063 ЄДРПОУ 34686673 код платежу 21081100 ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016) штрафні санкції у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 21 березня 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст виготовлено 25 березня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Скріпнік А.І.