ф

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 754/1647/13-а

адміністративне провадження № К/990/2318/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, уточнивши позовні вимоги, просили:

визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві у відкритті виконавчого провадження за наявності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого листа до суду;

зобов`язати Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову від 27 серпня 2012 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Данилюка Р.В. щодо відкриття виконавчого провадження за наявності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого листа до суду.

Зобов`язано Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову від 27 серпня 2012 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .

19 листопада 2021 року скаржник засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, і закрити провадження у справі.

Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача з діями державного виконавця/державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судових рішень, прийнятих за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене, обґрунтування скаржником підстави скасування судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дає підстав для висновку, що справа №754/1647/13-а має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного, керуючись статтями 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №754/1647/13-а.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Н.М. Мартинюк

В.М. Соколов