ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/774/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача –Марцинковського Л.В., представника відповідача –Мавроді Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Підприємства з іноземною інвестицією “Гассіб” (далі –ПзІІ «Гассіб») до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації
в с т а н о в и в :
В лютому до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ПзІІ «Гассіб»з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 2011 року ПзІІ «Гассіб»до Вінницької митниці подано ВМД №401000009/2011/000980 з метою митного оформлення товарів –плитки керамічної глазурованої для покриття стін для внутрішніх робіт з грубої кераміки. 15 лютого 2011 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2011/000018/1, а також складено та видано Позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №401000009/2011/00029.
На думку позивача, митницею протиправно прийнято рішення про визначення митної вартості, митну вартість визначено із порушенням вимог чинного законодавства, вказане рішення є безпідставним та необґрунтованим, а відтак Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України також є протиправною, у зв’язку із чим вказані документи підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 22-24), та зазначив, що Вінницька митниця при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів, а також складанні та видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, діяла в межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства України, а вимоги позовної заяви безпідставні та необґрунтовані, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
15.03.2011 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява першого заступника прокурора Вінницької області О.А. Хоменчука про вступ прокуратури Вінницької області у розгляд адміністративної справи №2а/0270/774/11, на підставі ст.60 КАС України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Представник прокуратури в судове засідання не з’явився.
Заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та надані докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2011 року ПзІІ «Гассіб»до Вінницької митниці подано вантажно-митну декларацію №401000009/2011/000980 з метою митного оформлення товарів –плитки керамічної глазурованої для покриття стін для внутрішніх робіт з грубої кераміки та інші супровідні документи на товар. Вказані товари ПзІІ «Гассіб»придбаває на підставі контракту 6\8 від 15.06.1998 року, укладеного із фірмою Trading Co s.a.l», та на підставі відповідних додатків до нього.
15.02.2011 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2011/000018/1. Згідно даного рішення, митну вартість товарів визначено відповідно до резервного методу із використанням інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості»на основі ВМД №500060701/2011/989 від 31.01.2011 року.
Врахувавши інформацію одержану при визначенні митної вартості задекларованих позивачем товарів, відповідачем 15.02.2011 року було складено та видано ПзІІ «Гассіб»Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №401000009/2011/00029, із зазначенням причини –невідповідності заявленої декларантом митної вартості товарів об’єктивним даним наявної цінової інформації, чим порушено вимоги п.10,11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регулює та визначає Митний кодекс України (далі - МК України).
Відповідно до ст.259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 МК України визначає, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Згідно частин 1, 2 статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Крім того, положення даної статті передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статті 268 та 269 Митного кодексу України передбачають визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно положень якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 9 “Роз'яснення до статті 273” Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань означення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію країни, затверджених Наказом Державної митної служби України №74 від 31.01.2007 року, митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267 - 272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273. Приклад обґрунтованої гнучкості:
ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи "максимально наближений до часу ввезення" (приблизно в той час), що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; основою для визначення митної вартості може бути вартість ідентичних імпортних товарів, вироблених у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 271 і 272.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість визначено на основі ВМД №500060701/2011/989 від 31.01.2011 року.
Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що 10.02.2011 року ПзІІ «Гассіб»до Вінницької митниці подано ВМД №401000009/2011/000974 (а.с.8), яка була у встановленому законом порядку прийнята відповідачем, та згідно якої здійснювалося декларування вартості ідентичних товарів, вартість яких підлягала декларуванню відповідно до ВМД №401000009/2011/000980 від 10.02.2011 року.
Таким чином, при визначенні митної вартості товарів відповідачу слід було використати визначені (визнані) митні вартості згідно ВМД №401000009/2011/000974 від 10.02.2011 року, оскільки саме вказана митна вартість є «максимально наближена до часу ввезення», що й митна вартість товарів, задекларованих у ВМД №401000009/2011/000980 від 10.02.2011 року.
Відповідачем суду не було надано доказів та обґрунтувань щодо підстав неврахування ВМД №401000009/2011/000974 від 10.02.2011 року при визначенні вартості товарів задекларованих у ВМД №401000009/2011/000980 від 10.02.2011 року.
Відповідно до абз. 5 ст.86 МК України, митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Враховуючи ту обставину, що при визначенні митної вартості товарів відповідачем безпідставно було взято за основу дані ВМД №500060701/2011/989 від 31.01.2011 року, тоді як існували визначені митні вартості, відповідно до ВМД №401000009/2011/000974 від 10.02.2011 року, та які є максимально наближеними по часу ввезення, суд приходить до висновку, що у відповідача не було визначених законодавством підстав для визначення нової вартості товару та винесення рішення про визначення митної вартості, а тому Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 401000009/2011/00029 від 10.02.2011р. та рішення № 401000006/2011/00018/1 від 10.02.2011р. про визначення митної вартості не відповідають критеріям правомірності, наведеним у статті 2 КАС України (прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України; без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; без дотримання принципу рівності перед законом), у зв’язку з чим є протиправними, а отже підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, всупереч вказаній нормі, не доведено належними доказами правомірності прийнятих рішень.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваних рішення відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє дане рішення обґрунтованості, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань означення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію країни, затверджених Наказом Державної митної служби України №74 від 31.01.2007 року, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів № 401000006/2011/000018/1 від 15 лютого 2011 року.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортним засобів через митний кордон України № 40100000/2011/00029, складену Вінницькою митницею 15 лютого 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Підприємства з іноземною інвестицією “Гассіб” 3,40 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович