ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.11 Справа № 28/11/2011.
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Виконуючого обов’язки Прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м.Лисичанськ Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадар”, м.Суми
про стягнення 91789 грн. 60 коп.
за участю представників сторін:
від заявника: Колесніченко В.І., посв. № НОМЕР_1 від 16.03.2011, начальник відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин прокуратури області;
від позивача: Торбенко Є.В., дов. № 225-01/16 від 17.01.2011; завідуючий сектором зі спірних питань землекористування управління власності Лисичанської міської ради;
від відповідача: Маландій Д.М., дов. б/н від 28.02.2011; Павлюк Т.І., дов. № 01/4 від 21.03.2011, начальник юридично-договірного відділу ВАТ «Лисичанська сода».
в с т а н о в и в:
Суть справи: стягуються збитки, заподіяні територіальній громаді м. Лисичанська, внаслідок зайняття без достатніх правових підстав земельної ділянки, об’єкта комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська, за період з 25.05.2010 по 01.12.2010 у розмірі 91 789 грн. 60 коп.
Відповідач позов не визнає у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Так, відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні ВАТ "Лисичанська сода", що свідчить про неможливість самовільного зайняття вказаної ділянки. Крім того, згідно довідки ВАТ "Лисичанська сода" за користування вказаною ділянкою на користь Лисичанської міської ради була нарахована плата за 2010 рік у сумі 4524 грн. 88 коп. Підстав для примусового припинення постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Лисичанська сода" не було, зобов’язання щодо використання цією ділянкою перед територіальною громадою м. Лисичанська виконані, а тому відповідач не був і не повинен бути учасником цих правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, вислухав доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру” прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Підставою звернення прокурора з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради є наступне.
Відповідач згідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.05.2010 набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 5258 кв.м. за адресою: м. Лисичанськ, вул. Лагоди, 54.
Але до теперішнього часу право користування земельною ділянкою, яка є об’єктом комунальної власності та знаходиться під належною відповідачу спорудою, відповідач не оформив. Вказана земельна ділянка є об’єктом комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська.
Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельної ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ст. 78 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади здійснюють права власника щодо належної земельної ділянки, в т.ч. передавати їх у постійне користування або здавати в оренду; порушені права власника земельної ділянки підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Позивач –Лисичанська міська рада –згідно наведених положень є власником спірної земельної ділянки, має законне право розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі здавати її в оренду, внаслідок чого повинна одержувати певні надходження до місцевого бюджету, але позбавлена цього права, внаслідок безпідставного зайняття відповідачем зазначеної земельної ділянки, що є порушенням права Українського народу на землю, гарантованого ст. 13 Конституцією України.
Як зазначає у позові прокурор, відповідач порушив право власності земельної ділянки, оскільки користується нею всупереч вимогам ст. 206 Земельного кодексу України, яка передбачає, що використання землі є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідач користується земельною ділянкою і всупереч ст. 509 Цивільного кодексу України, за якою одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно відповідач одержав зобов’язання своєчасно оформити право на землю, відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, та як наслідок, сплачувати плату за землю, у відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України.
Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, відшкодування яких передбачено ст. 156 Земельного кодексу України, а порядок визначення та відшкодування зазначених збитків затверджено Постановою КМУ від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та користувачам».
Відповідно до вищезазначених нормативних актів комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у межах міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля було складено відповідний акт № 28/10 від 06.10.2010, яким зобов’язано відповідача сплатити збитки за попередній період у розмірі 57 339 грн. 00 коп. та сплачувати щомісячні внески у розмірі 17 225 грн. 30 коп. до оформлення права користування земельною ділянкою. Назване зобов’язання не було виконане відповідачем, внаслідок чого його борг станом на 01.12.2010 склав 91 789 грн. 60 коп.
Відповідно до положень ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Частиною ч.1 ст.78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, до яких віднесено в тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Таким чином, на думку заявника позову, відповідач одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно, він одержав зобов’язання своєчасно оформити право на землю та сплачувати плату за землю. Оскільки відповідач не виконував свої зобов’язання, територіальній громаді м.Лисичанська спричинено збитків.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідні положення закріплені і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 19.10.2010 № 635 затверджено акт №28/10 від 06.10.2010 і у відповідача виникло зобов’язання у місячний термін оплатити спричинені збитки, чого останній не зробив.
Проаналізувавши матеріали справи, у тому числі надані відповідачем у судовому засіданні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, враховуючи наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 25.05.2010 відповідач набув право власності на нерухоме майно –побутовий корпус №3 з господарськими будівлями, загальною площею 1074,80 м2, яке розташоване у м. Лисичанську Луганської області, вул. Лагоди, б.54.
Пунктом 1 договору купівлі-продажу від 25.05.2010 визначено, що земельна ділянка площею 0,5258 га перебуває у постійному користуванні продавця –ВАТ „Лисичанська сода” згідно Державного акту на право постійного користування землею серії П-ЛГ №000352.
Рішенням Лисичанської міської ради №3/31 від 08.12.2010 „Про припинення права постійного користування земельними ділянками” було припинено згідно клопотання ВАТ „Лисичанська сода” право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5258 га за адресою: м. Лисичанськ, вул. М. Лагоди, б.54.
Викладене свідчить, що відповідач не займав самовільно земельну ділянку площею 0,5258га за адресою: м. Лисичанськ, вул. М.Лагоди, 54, не мав можливості оформити право користування цією земельною ділянкою, оскільки дана земельна ділянка продовжувала знаходитися у постійному користування ВАТ „Лисичанська сода” до 08.12.2010 на підставі Державного акту на постійне користування і таким чином, не може бути відповідачем в даній справі.
Крім того, відповідач у судовому засіданні 22.03.2011 надав докази сплати земельного податку за спірну земельну ділянку саме ВАТ "Лисичанська сода" (платіжні доручення № 1634 від 28.05.201 на суму 224087 грн. 53 коп., № 1663 від 01.06.2010 на суму 74594 грн. 31 коп., № 2076 від 20.08.2010 на суму 104432 грн. 04 коп., № 2415 від 30.09.2010 на суму 20000 грн., № 389 від 16.03.2011 на суму 2246 грн. 76 коп.).
ВАТ "Лисичанська сода" також надало розшифровку податку на землю на 2010 рік та податковий розрахунок земельного податку, які підтверджують сплату земельного податку саме в тих розмірах, що були нараховані податковою інспекцією та позивачем.
Доводи позивача про те, що згідно ст. 120 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою площею 0,5258 га, наданої для розміщення та експлуатації дитячого садка "Берізка" (ВАТ "Лисичанська сода") припинилось після продажу будівлі дитячого садку, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Але зі змісту наведеної статті не випливає, що право користування земельною ділянкою, оформлене належним чином договором оренди землі, у випадку відчуження будівлі, яка розташована на цій земельній ділянці, припиняється автоматично. Вищенаведена обставина лише надає право власнику земельної ділянки припинити право користування земельною ділянкою і таке право повинно бути оформлене відповідним рішенням власника земельної ділянки - позивача.
Як зазначене вище, тільки 08.12.2010 було припинено ВАТ "Лисичанська сода" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5258 га за адресою: м. Лисичанськ, вул. М. Лагоди, б.54.
Також не знайшов підтвердження факт реального понесення збитків позивачем від безоплатного користування земельною ділянкою відповідачем, оскільки сума земельного податку за спірний період була сплачена ВАТ "Лисичанська сода". За таких підстав та врахуванням того, що договір оренди спірної земельної ділянки ВАТ "Лисичанська сода" не був розірваний, відповідач же не мав підстав для укладання договору оренди спірної земельної ділянки або проводити оплату земельного податку.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки заявник позову звільнений від їх сплати відповідно до п.30 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.03.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 28.03.2011.
Суддя І.В. Семендяєва