УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "17" березня 2011 р. Справа № 21/5007/21/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіна Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 від 24.06.1998р.;
від відповідача не з'явився.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт. Олевськ Житомирська область)
до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Жеревці" (с.Жеревці Лугинського району)
про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 30.07.2004р.
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 30.07.2004р. тваринницького приміщення - корівника, 1950 року побудови, в аварійному стані, непридатного до ремонту і використання у сільськогосподарському виробництві, адреса розташування якого: 11302, с. Запілля, територія тваринницької ферми №2, Лугинського району Житомирської області (за межами села).
Крім того, у позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування: у відповідача постанови господарського суду Житомирської області від 14.03.08р. у справі №7/32-Б та ухвали від 28.02.08р. у цій же справі; у Лугинської районної державної адміністрації - довідки про присвоєння адреси розташування тваринницького приміщення-корівника, 1950 року побудови, в с. Запілля, територія тваринницької ферми №2, Лугинського району, Житомирської області (за межами села).
Позивач позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
Враховуючи зазначене, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Справа розглядається, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як зазначив позивач у позовній заяві, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 30.07.2004 року було придбано у приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Жеревці" в особі керівника ОСОБА_2, тваринницьке приміщення - корівник, 1950 року побудови, в аварійному стані, непридатний до ремонту і використання у сільськогосподарському виробництві, загальним розміром 1176 квадратних метрів, адреса розташування якого: с. Запілля, територія тваринницької ферми №2, Лугинського району, Житомирської області.
Вартість вказаного приміщення згідно договору - 600,00грн. (з ПДВ).
Позивачем були сплачені кошти у повному обсязі, у розмірі 600,00грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №55 від 30.07.04р. (а.с. 10), накладною №49 від 30.07.04р. (а.с. 11) та податковою накладною від 30.07.04р. (а.с. 12).
Придбане тваринницьке приміщення було передано відповідачем позивачу після виконання умов договору купівлі-продажу від 30.07.04р. і сплати ОСОБА_1 коштів за нього у розмірі 600,00грн., про що свідчить акт передавання-приймання тваринницького приміщення-корівника від 30.07.04р. (а.с 13).
У зв'язку з недотриманням відповідачем вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, та ненадання ним усієї технічної документації на вказаний об'єкт, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позивач зазначив, що відповідно до постанови господарського суду Житомирської області від 14.03.11р. ПСП "Жеревці" визнане банкрутом і відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 28.02.08р., ліквідатором ПСП "Жеревці" призначено арбітражного керуючого Мамедова А.В.
Вказані факти, як вказує позивач у позовній заяві, унеможливлюють оформлення ним правовстановлюючих документів на об'єкт купівлі-продажу.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Як вбачається з листа від 29.04.2010р., направленого позивачу ліквідатором ПСП "Жеревці", придбане ОСОБА_1. тваринницьке приміщення-корівник не увійшло до складу ліквідаційної маси ПСП "Жеревці" (А.С. 19).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.04 року між ПСП "Жеревці" (відповідач, продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі - продажу тваринницького приміщення, що знаходиться на території тваринницької ферми №2 в с.Запілля (а.с. 9).
Судом досліджено, що вказаний договір укладався на виконання рішення від 25.07.04р. (а.с.14), згідно якого вищевказане приміщення було вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_1 по залишковій вартості 600,00грн., в т.ч. ПДВ.
Факт передачі приміщення, після повного виконання умов Договору і сплати за нього 600,00грн., підтверджено підписаним сторонами актом передавання-приймання тваринницького приміщення-корівника від 30.07.04р. (а.с.13).
При цьому, підставою звернення позивача до суду став факт відсутності нотаріального посвідчення вказаного Договору, як того вимагають приписи ст. 657 ЦК України.
Слід зазначити, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України.
Зокрема, за ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Так, за ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Водночас, згідно ч.2 наведеної вище статті ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно вимог цієї норми закону суд може визнати нікчемний договір дійсним виключно у випадку одночасної наявності наступних обставин:
1) сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору;
2) цей факт підтверджується письмовими доказами;
3) відбулося повне або часткове виконання договору;
4) одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення цього договору.
За ч.3 ст. 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вказати, що як зазначалося вище, згідно приписів ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним чи дійсним правочин, який не вчинено.
Так, згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьму, згідно п.13 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Враховуючи вищевказане та ті обставини, що згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, суд дійшов висновку, що договір від 01.07.04р. є неукладеним, що виключає можливість задоволення заявлених позивачем вимог.
За вказаних обставин, суд не вбачає необхідності для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, до того ж, при його заявленні не дотримано приписів ст.38 ГПК України щодо змісту такого клопотання.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги суперечать приписам чинного законодавства, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 22 березня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2, 3 - сторонам (відповідачу -рек. з повід.)