ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 р. № 38/182
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.(доповідач)
розглянувши касаційну скаргу ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут"
напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.11р.
у справі№ 38/182
за позовомДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут"
доДП "Добропіллявугілля"
третя особаТОВ "Вугілля-Південь"
простягнення 227713,11 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача не з'явилися,
від третьої особи не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Добропіллявугілля" про стягнення 227713 грн. 11 коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.10 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь".
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 (суддя Лейба М.О.) позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" були задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 227713 грн. 11 коп.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року у справі № 38/182 (судді Діброва Г.І., Чернота Л.Ф., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" до Державного підприємства "Добропіллявугілля", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", про стягнення збитків в розмірі 227713 грн. 11 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту права.
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов’язана довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням та збитками.
Суди встановили, що 13.07.2007 року між Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції № 05-08/1-ЕН, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі; вугілля постачається партіями, залізничним транспортом, у відкритих напіввагонах, вантажною швидкістю, на умовах призначення DDР, назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. за реквізитами Покупця, вказаними у Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження –4 напіввагони; приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству”, ДСТУ4083 - 2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору; якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов’язаний викликати Постачальника або Вантажовідправника для проведення спільного опробування вугілля.
Пунктом 2.4 договору № 05-08/1-ЕН від 13.07.07 р. передбачено, що партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об'єднаної проби, що засвідчується відповідним Актом згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об'єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.
Згідно п. 3.3 договору якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і технічними умовами вугледобувних підприємств.
В матеріалах справи відсутній акт про відбір об'єднаної проби та відсутні докази лабораторних випробувань об'єднаної товарної проби, що повинно було бути оформлено посвідченням про якість вугілля в партії. Крім цього, в матеріалах справи відсутній і сертифікат якості вугілля.
Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, а акти приймання вугілля за якістю не є такими доказами, оскільки не відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі.
Зокрема позивачем не було доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7, обов'язкового виклику представника відповідача та його присутності при перевірці спірного вугілля, переадресування вугілля саме відповідачу, або узгодження з ним питання повернення цього вугілля тому вантажовідправнику, якого сторони визначили в договорі та т.і.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач - Державне підприємство "Добропіллявугілля" у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Стаханов Донецької залізниці прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Бурштин Львівської залізниці прослідували без складення відповідних актів про відбір об'єднаної проби, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 227713 грн. 11 коп.
Також суд апеляційної інстанції, вірно зауважив, що місцевим господарським судом прийнято рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту звіряння цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.4.11 договору) і до його підписання та вирішення спірних питань повинна була зберігатися контрольна проба, що також не було з'ясовано судом.
В п. 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, визначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості вугілля не приймаються.
Крім цього, виносячи оскаржувану постанову, суд попередньої інстанції зазначив, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення збитків, які визначені позивачем в своїй позовній заяві, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 52/20, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивачем суду не доведено.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.11р. по справі № 38/182 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.С. Коваленко