Категорія №
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2011 року Справа № 2а-1643/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання - Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 83519,01 грн. та по комунальному податку в сумі 191,51 грн., а всього 83710,52 грн., -
В С Т А Н О В И В:
23 лютого 2011 року позивач - Біловодська міжрайонна державна податкова інспекція Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - «Промресурси» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 83519,01 грн. та по комунальному податку в сумі 191,51 грн., а всього 83710,52 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурси» зареєстровано в якості юридичної особи 22.07.2002 Марківською районною державною адміністрацією та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за реєстраційним номером №13681070004000092 (код ЄДРПОУ 31816167). Станом на 23.02.2011 ТОВ «Промресурси» має податковий борг у загальному розмірі 83710,52 грн., з яких: за основним боргом – 77094,08 грн., пеня – 6616,44 грн. Податкове зобов’язання по орендній платі за землю з юридичних осіб визначено платником податку самостійно в податковому розрахунку №580 від 01.02.2010 та складається з основного зобов’язання в сумі 76939,07 грн. та пені в сумі 6579,94 грн., податковий борг по комунальному податку складається з основного зобов’язання в сумі 155,01 грн. та пені в сумі 36,50 грн. та визначений самостійно відповідачем у податкових розрахунках комунального податку №6951 від 09.02.2010, №2010 від 05.05.2010, №3200 від 18.07.2010, №4912 від 22.10.2010. Біловодською МДПІ Луганської області на виконання п.п.6.2.3. п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ з метою погашення податкового боргу відповідачу були направлені перша податкова вимога №1/7 від 02.06.2009 та друга податкова вимога №2/8 від 25.08.2009. Майно боржника знаходиться в податковій заставі згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №9208025 від 03.11.2009. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати за землю в сумі 83519,01 грн. та по комунальному податку в сумі 191,51 грн., а всього загальному розмірі 83710,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав суду пояснення аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.23), про причини неявки суду не повідомляв, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурси» (код ЄДРПОУ 31816167) зареєстровано в якості юридичної особи 22.07.2002 за реєстраційним номером №1 368 120 0000 Марківською районною державною адміністрацією Луганської області (а.с.6), внесено до ЄДРПОУ 02.10.2007 (а.с.9) та перебуває на податковому обліку в Біловодській МДПІ Луганської області в якості платника податків та є суб'єктом плати за землю та комунального податку (платником).
Податкові зобов’язання з орендної плати за землю та комунального податку самостійно визначені відповідачем у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №580 від 01.02.2010 за 2010 рік у розмірі 79856,90 грн. (а.с.12) та по комунальному податку у податкових розрахунках №200 від 05.05.2010, №3200 від 18.07.2010, №4912 від 22.10.2010, №6951 від 09.02.2010 (а.с.12,13,14,15,16).
Обставини щодо існування податкового боргу у відповідача підтверджуються також розрахунком податкового боргу та пені станом на 23.02.2011 (а.с.5).
До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідачу відповідно до цієї статті було направлено першу податкову вимогу №1/7 від 02.06.2009 на суму 12562,60 грн. та другу податкову вимогу за № 2/8 від 25.09.2009 на суму 59468,06 грн. (а.с.10), які були отримані головним бухгалтером відповідача у день їх винесення, відповідно 02.06.2009 та 25.09.2009.
Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових вимог на час розгляду справи судом не встановлено.
До набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI та на час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за землю в Україні встановлювався Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.
Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” передбачалося, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснювався органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).
За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, відповідно до ст. 25 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» 25 червня 1991 року №1251-XII комунальний податок відноситься до місцевих податків.
Частиною ч ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» 25 червня 1991 року №1251-XII встановлено, що місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків і зборів.
Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року усі необхідні заходи щодо погашення відповідачем існуючого податкового боргу, однак позитивних результатів цим досягнуто не було.
Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг у загальному розмірі 83710,52 грн., з яких: з орендної плати за землю в сумі 83519,01 грн. та комунального податку в сумі 191,51 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу не сплачено.
Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 15 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 83519,01 грн. та по комунальному податку в сумі 191,51 грн., а всього 83710,52 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути кошти в сумі 83 710,52 грн. (вісімдесят три тисячі сімсот десять гривень 52 коп.) з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" (код ЄДРПОУ 31816167, місцезнаходження: 92400, Луганська область, смт.Марківка, пр.Лермонтова,20) у банках, обслуговуючих платника:
- р/р 260083020565, 260093010565,260093010565 Біловодському відділенні ВАТ «Ощадбанк», МФО 304025,
- р/р 26002103958700 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005,
- р/р 2609000808001 в АТ «Астра Банк», МФО 380548,
- р/р 260023431 в ЛОДАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Луганськ, МФО 304007,
- р/р 26003300921 В ЛОДАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Київ, МФО 380805
у рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 83 519,01 грн. (вісімдесят три тисячі п’ятот дев’ятнадцять гривень 01 коп.) (у т.ч. основний платіж – 76939,07 грн., пеня – 6579,94 грн.), перерахувавши на розрахунковий рахунок 33216812700189, одержувач – ВДК у Марківському районі, установа банку – ГУ ДКУ в Луганській області, код банку 24048193, МФО 804013;
у рахунок погашення податкового боргу по комунальному податку в розмірі 191,51 грн. (сто дев’яносто одна гривня 51 коп.) (у т.ч. основний платіж 155,01 грн., пеня-36,50грн.), перерахувавши на розрахунковий рахунок 33211828700189, одержувач – ВДК у Марківському рйоні, установа банку – ГУДКУ в Луганській області , код банку 24046892, МФО 804013.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра