Cправа № 2а-0770/665/11
Ряд стат. звіту № 8.2.1
Код - 12
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Плеханової З.Б.
за участю секретаря судового засідання Притула Т. та сторін , які беруть участь у справі :
позивача: фізична особа –підприємець ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 ( довіреність від 03.02.2011 року)
відповідача: Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Закарпатської області-представник Борсенко О.В.(довіреність № 2004/7-10 від 28.04.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання частково нечинним повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Вступна та резолютивна частини проголошені 25 березня 2011 року .Постанова в повному обсязі проголошена та підписана 28 березня 2011року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання частково нечинним повідомлення-рішення № 00490117300/7/17-01/211 від 28.01.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 11 місяць 2010 року на суму 182 250,04 грн.
Позов обгрунтовано тим, що результати документальної позапланової перевірки, відображені в акті перевірки № 47/17-01/НОМЕР_1 від 25 січня 2010 року є невірними, оскільки в ньому відображені необгрунтовані дані, а також наведені суб’єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів та не відповідають об’єктивним обставинам.
Зокрема, позивач зазначає, що вказаані висновки є недійсними в частині встановлення завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 182 199,00 грн., оскільки відповідач помилково посилається на той факт, що ніби суб’єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено порушення податкового законодавства через те, що ним заявлено до бюджетного відшодування суму ПДВ сплачену в ціні придбаних у вересні-жовтні 2010 року: транспортного засобу( сідельний тягач) марки Volvo, тип FH 4X2 згідно довідки- рахунку серії ЦБР № 045973 від 19 жовтня 2010 року та двух напівпричепів марки Schwarmuller ЦБР № 045966 від 14 жовтня 2010 року ,ЦБР № 045974 від 19 жовтня 2010 року загальною вартітсю 1 173 195,04, сума ПДВ –195 532,51 грн., які на думку податкового органу не призначені для використання в господарській діяльності підприємця, і внаслідок цього не включаються до складу податкового кредиту. Крім того, відповідач заперечує можливість формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість сплаченого в ціні транспотрних засобів, оскільки останні не можуть перебувати у приватній власності фізичних осіб –суб’єктів підприємницьої діяльності. Позивач спростовує вказане посилання податкового органу, обгрунтовуючи тим, що податковому органу на момент перевірки були надані всі документи, що стосувалися факту придбання та реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, взяті позивачем на баланс, і є основними засобами, що використовуються в його господарській діяльності.
Також позивач зазначає, що податковий орган актом перевірки вказав, що не підлягають до бюджетного відшкодування суми ПДВ включені до податкового кредиту за листопад 2010 року з придбання товару, який ніби також не використовується в підприємницькій діяльності, а саме: активна електроенергія від ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»згідно податкової накладної № 7724/526 від 19.11.2010 року на загальну суму 306 грн. 23 коп., в тому числі ПДВ- 51,04 грн.
Крім того, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій є неправомірним, так як законодавець не встановлює відповідальності у розмірі 25 % штрафної санкції за дії платника податків, коли податковий орган з інших, ніж визначено у статті 123 Податкового кодексу підстав зменшує від’ємне значення з податку на додану вартість та зменшує суму податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник повністю заперечив позовні вимоги з мотивів викладених у письмовому запереченні від 21.03.2011 року. А саме: оскільки у відповідності до положень ЦК України суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, то транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям реєструються за ними як за фізичними особами, на підставі чого перевіряючим податковим інспектором правильно зроблено висновок щодо порушення приватним підприємцем ОСОБА_1 п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-DH та зменшено податковий кредит за жовтень місяць 2010 року в сумі 182 199,17 грн.
Щодо заперечення позивачем зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 51,04 грн. із суми спожитої електроенергії вартістю 306,23 грн., то в даному випадку податковим інспектором було встановлено, що спожита ПП ОСОБА_1 електроенергія була використана на об’єкті позивача, який не використовується даним суб’єктом господарювання у господарській діяльності, а саме, на пилорамі, які перевірялася.
Податковим органом застосовані штрафні санкції відовідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України , що відповідач вважає правильним у даному випадку.
Заслухавши сторони, дослідивиш матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований Міжгірською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець 30 .01.1998 року. ( а.с. 74).
18.08.2010 року ОСОБА_1 видано Ліцензію Міністерства транспорту та зв’язку України із зазначенням виду господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним траснпортом та надано дозвіл на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, а також на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.( а.с.75).
25 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі Закарпатської області був складений Акт № 47/17-01/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки суб’єкта господарювання - ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.
На підставі вищевказаного акту прийнято податкове повідомлення –рішення № 0049011730/0/7/17-01/211 від 28 січня 2011 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 за 11 місяць 2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 абзац п.п.7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вказано суму завищення бюджетного відшкодування всього 188 412 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 47 103 грн.
В Акті зазначено, що при проведенні перевірки було встановлено, що до складу податкового кредиту за жовтень місяць 2010 року було включено придбання транспортного засобу марки olvo FH 4X2»та напівпричепів марки armuller»на загальну суму 1 093 195,04 грн., в тому числі ПДВ- 182 199,17 грн. Податковий орган вказав, що дана сума не може входити до податкового кредиту, посилаючись на те, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»визначено , що податковий кредит визначається у зв’язку з придбанням або виготовленням товаро-матеріальних цінностей або основних фондів, а осільки суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, то транспортні засоби не можуть бути у приватній власності суб’єкта господарювання-фізичної особи.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач надав податковому органу для перевірки документи стосовно факту придбання та реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а саме:
- довідку-рахунок серії ЦБР № 045973 від 19 жовтня 2010 року про придбання приватним підприємцем ОСОБА_1 в ТОВ «Вольво Україна»транспортного засобу ( сідельний тягач) марки Volvo, тип FN 4X2;
- довідку-рахунок серії ЦБР № 045966 від 14 жовтня 2010 року про придбання приватним підприємцем ОСОБА_1 в ТОВ «Вольво Україна»напівпричепу марки »;
- довідку-рахунок серії ЦБР № 045974 від 19 жовтня 2010 року про придбання приватним підприємцем ОСОБА_1 в ТОВ «Вольво Україна»напівпричепу марки »;
- податкові накладні виписані Товариством «Вольво-Україна»покупцю-приватному підприємцю ОСОБА_1 : № 119 ві 06 жовтня 2010 року, № 120 від 07 жовтня 2010 року, № 125 від 14 жовтня 2010 року, № 126 від 16 жовтня 2010 року, № 127 від 18 жовтня 2010 року;
- договір купівлі-продажу № UKR 23/1010 VU з додатками №1 і 2 від 22 жовтня 2010 року між ТОВ «Вольво Україна»та приватним підприємцем ОСОБА_1 про придбаня останнім у продавця сідельного тягача марки Volvo, тип FN 4X2 та двох напівпричепів марки »;
- Накладна № VU-000000014 від 19 жовтня 2010 року ТОВ «Вольво Україна»про відпуск приватному підприємцю ОСОБА_1 транспортного засобу (сідельний тягач) марки Volvo, тип FH та напівпричепу марки »;
- Платіжні доручення пиватного ідприємця ОСОБА_1 № 307 від 06.10.2010 року , № 308 від 07.10.2010 року, № 312 від 14 жовтня 2010 року , № 313 від 15.10.2010 року, № 316 від 18 жовтня 2010 року;
- Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу сідельного тягача марки Volvo, тип FN 4X2 та двох напівпричепів марки er», які обліковуються як основні засоби 07, 08, 09, що вбачається з інвентарних карток обліку основних засобів ПП Іванина .
Згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним у періоді, який перевірявся, зокрема, пунктом 7.4. встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. 7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено в судовому засіданні, придбання транспортного засобу марки FH 4X2»та напівпричепів марки ler»на загальну суму 1 093 195,04 грн. підтверджено встановленими законом документами для використання їх у господарській діяльності, а тому віднесення суми ПДВ в розмірі 182 199,17 грн. до податкового кредиту є правомірним.
Крім того, суд піддає критичній оцінці посилання податкового органу на той факт , що віднесення до податкового кредиту витрат на використання елекроенергії на об'єкті «пилорама», яка належить позивачу, та яку він використовує для підприємницької діяльності є необгрнутованим, мотивуючи тим, об’єкт на час перевірки не працював. Вказане посилання відповідача спрстовується п. 7.6. вищевказаного Закону, так як для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.
У відповідності до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Як вбачається з свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу марки FH 4X2»та напівпричепів марки »ОСОБА_1 провів їх державну реєстрацію у Міжгірському ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області.( а.с. 73).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів ", зокрема пунктами 6-7 встановлено, що:. транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Пунктом 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Перевіривши обставини справи, оцінивши в судовому засіданні належні та допустимі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснив реєстрацію вищевзказаних транспортних засобів у відповідності до положень Закону України "Про дорожній рух" та Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", правомірно включив суму сплаченого податку у зв'язку з придбанням транспортного засобу до податкового кредиту у відповідності до п.1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" .
Оскільки позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за жовтень в сумі 182 199,00 грн. та за листопад 2010 року в сумі 51,04 грн., то підстави для застосування штрафних санкцій в розмірі 47 103 грн. у відповідності до ст.123 Податкового кодексу у податкового органу відсутні.
Статтею 2 КАСУ встановлено , що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Дана стаття кореспондується з положеннями п.21.1.1 статті 21 Податкового кодексу.
Оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не були в повій мірі враховані вищевказані обставини та положення зазначених нормативних актів, то суд з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами , прийшов до виноску, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 94 КАСУ визначено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), на підставі чого на користь позивача з державного бюджету підлягає стягнення 3грн. 40 коп судового збору ( а.с. 76).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання частково нечинним повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати частково нечинним .повідомлення-рішення начальника ДПІ у Міжгірському районі № 00490117300/7/17-01/211 від 28.01.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 11 місяць 2010 року на суму 182250,04 грн.
Стягнути на користь особа-підприємця ОСОБА_1 3 грн. 40 копійок судових витрат з державного бюджету України
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Плеханова З.Б.