КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2011 № 08/2430
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кірса В.В. – за довіреністю,
від відповідача - Стойко- А.Ю.– за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Дунай и К"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2010
у справі № 08/2430 ( .....)
за позовом ТОВ "Дунай и К"
до Черкаської міська рада
про визнання недійсним пункту договору оренди землі
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунай и К” звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсним п.п. “з” п.31 договору оренди землі від 15.09.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаним підпунктом Договору передбачено відшкодування упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010 року №5-798 до набуття чинності Договором оренди, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням ст. 22, 623 ЦК України, ст. 225 ГК України, оскільки відсутній склад правопорушення: протиправна поведінка, вина позивача та причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками, що є підставою для стягнення збитків.
Відповідачем не надано письмового відзиву на позов.
Рішенням Господарського Черкаської області від 21.12.2010 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, крім доводів, викладених у позові, апелянт зазначив, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо предмету спору.
Крім того, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п.п. „з” п. 31 Договору оренди землі не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки сторони мають право за взаємною згодою визначити розмір збитків.
У судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2010 року – без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2010 р. між Черкаською міською радою (орендодавцем), в особі секретаря Черкаської міської ради Маринкевича В.П., який діє на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та рішення Черкаської міської ради від 04.10.2007 №4-11, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунай и К” (орендарем) було укладено Договір оренди землі (надалі – Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010 р. № 5-798 зобов’язаний надати, а орендар зобов’язаний прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1
За умовами пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 825 кв.м. в спільне користування з ТОВ “Багіта” з визначенням частки землекористування 0,4850078317296 в межах території обслуговування будівлі під частину нежитлових приміщень. Встановлена площа для нарахування орендної плати 400 кв.м. За функціональним користуванням земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного використання.
В пункті 3 Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться такі об’єкти нерухомого майна та інфраструктури: нежитлова будівля.
Договір укладено на 49 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010 №5-798) (п. 8 Договору).
Відповідно до п. 44 Договору цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з п. 9 Договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється –у розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 11 238,00 грн. –землі комерційного використання. Орендна плата за землю вноситься Орендареві щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним (п. 11 Договору).
Підпунктом “з” пункту 31 Договору встановлено, що Орендар зобов’язаний відшкодувати Орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010 №5-798 до моменту набуття чинності договору оренди. У разі наявності документів, що підтверджують сплату за користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.
Спір виник з причин того, що позивач вважає визначене в п.п. “з” п. 31 Договору зобов’язання орендаря сплатити на користь орендодавця суми неодержаного доходу за весь період до моменту набуття чинності договору оренди не є наслідком порушення орендарем договірних зобов’язань (відсутність протиправної поведінки, відсутність вини позивача та причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками), а отже, зміст вказаного підпункту суперечить вимогам чинного законодавства.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши всі фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі від 15.09.2010 року, укладений між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “Дунай и К” по своїй правовій природі є договором оренди землі та відповідає вимогам статті 13 Закону України “Про оренду землі”(далі –Закон), відповідно до якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В статті 14 Закону закріплено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи, Договір оренди землі зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 листопада 2010 року за № 041080200239.
Підпунктом “з” пункту 31 Договору встановлено, що орендар зобов’язаний відшкодувати Орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010 № 5-798 до моменту набуття чинності договору оренди.
Частиною 1 статті 15 Закону передбачено істотні умови договору оренди землі, до яких відносяться: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Таким чином, законодавством визначено підстави та випадки визнання договорів оренди землі недійсними.
Частиною 2 статті 15 Закону встановлено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Пунктом 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, при укладенні Договору оренди землі від 15.09.2010 року сторонами дотримано вимоги, встановлені п.п. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
В статті 627 Цивільного кодексу України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зважаючи на зміст вищезазначених правових норм, судова колегія відхиляє доводи позивача щодо невідповідності п.п. “з” п. 31 Договору оренди землі, оскільки сторони є вільними у визначенні умов договору та самостійно визначають свої взаємні права та обов’язки.
Таким чином, посилання позивача на недійсність п.п. “з” п. 31 Договору оренди землі, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства, є безпідставними.
Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір, укладений сторонами, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. З огляду на пов’язаність взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовитись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом. Обов'язкову силу для сторін має також договір, який законом не передбачений, але й не суперечить йому.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання недійсним п.п. “з” п. 31 Договору оренди землі від 15.09.2010 року, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Дунай и К” на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2010 р. у справі № 08/2430 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2010 р. у справі № 08/2430 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 08/2430 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді