КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.03.2011                                                                                           № 16/23

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Жук  Г.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Яременко Я.В. – дов. б/н від 05.10.2010 року,          

від відповідача: ОСОБА_2 – дов. б/н від 07.05.2010 року,

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2010

 у справі № 16/23 ( .....)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Центр"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 317350,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

 09.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення  317 350, 28 грн. – боргу по оплаті орендних платежів за договором  оренди № 356 від 04.04.2008 року (а.с. 2-3 т.1).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.07.2010 року у справі № 16/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр» 317 350, 28 грн. боргу, 3 173, 5 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу (а.с.137-139 т.1).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, фізична особа – підприємець ОСОБА_3, через місцевий господарський суд подала апеляційну скаргу від 02.08.2010 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду,  справу направити для повторного розгляду до суду першої інстанції (а.с.6-7 т.2).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме  вимоги ст. 22 ГПК України щодо забезпечення процесуальних прав відповідача, оскільки його не було повідомлено належним чином  про час та місце розгляду справи, а також неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

28.10.2010 року відповідач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що судом першої інстанції не досліджено всіх доказів по справі, а тому просив апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги з врахуванням всіх  проведених ним оплат. Відповідач стверджує, що він оплатив орендні платежі за спірним договором в сумі 191 878 грн. і в обґрунтування даного твердження представив копії платіжних документів (а.с.17-27 т.2).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року № 16/23 апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.07.2010 року у справі № 16/23 – без змін (а.с.154-158 т.2).  

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2011 року № 16/23 касаційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року № 16/23 скасовано, справу  направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд в порядку ст.111-9 ГПК України (а.с.178-179 т.2). При скасуванні рішення від 20.07.2010 року та постанови від 09.11.2010 року у даній справі касаційна інстанція зазначила, що судами не досліджено заяви  відповідача про уточнення позовних вимог від 28.10.10 року, яку слід розцінювати як уточнення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду від 20.07.2010 року у справі № 16/23 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду від 20.07.2010 року та постановити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги з врахуванням всіх  проведених оплат, згідно представлених доказів.

Представник позивача заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін.  

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

                      04.04.2008 року між сторонами по справі було укладено договір оренди № 356, згідно умов якого (п.2.1договору) орендодавець (позивач) надав в оренду орендареві, а орендар (відповідач) отримав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення  на термін оренди, визначений даним договором (а.с.13-42).

Згідно пункту 1.10 договору предметом оренди є нежитлові приміщення - торгівельні площі загальною площею 120 кв. м, що розташовані на другому поверсі будівлі, а також частини будівлі, які визначаються відповідно до переліку орендованих площ, що визначений у додатку № 3 до цього договору, згідно Плану приміщень, що передаються у користування орендарю (додаток №1 до договору).

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 3.1 договору він укладений на термін 360 календарних днів з дати початку оренди. Датою початку оренди ( п. 1.3 договору) вважається дата фактичної передачі приміщення у користування орендарю та підписання Акту приймання-передачі приміщень, як передбачено п. 5.1.1 договору. Датою закінчення строку дії договору (п.1.4 договору) є підписання Акту передачі-прийняття приміщень орендодавцю .

Відтак, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі  виникли зобов’язання, які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов’язки по відношенню до іншої сторони.

Додатком № 4 до Договору сторони визначили склад орендної плати - базова місячна орендна плата за користування 120 кв. м орендованих торгових площ першого поверху будівлі складається з розрахунку 210, 43 грн. за 1 кв. м.  

На виконання умов договору 15.04.2008 року сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 120 кв. м, що знаходиться у будинку Торговельно-розважального комплексу «МегаЦентр» за адресою пр. Миру 49, м. Чернігів. (а.с.36, том 1).

Договором (ст. 4 договору) сторони визначили розмір та порядок оплати орендної плати. Так, згідно умов п. 4.1 договору орендна плата за користування приміщенням складає 6000,48 дол. США (в т.ч. ПДВ), яка сплачується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

30.01.2009 року сторони підписали додаткову угоду, за умовами якої розмір орендної плати з 01.02.2009 року по 12.04.2009 року становив 12 500грн. в місяць (а.с. 37, т.1).

09.04.2009 року сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою погодили, що орендна плата за період з 01.06.2009 року по 31.08.2009 року становить 12 501,78 грн. та не індексується відповідно до умов договору. Також, 09.04.2009 року, сторони уклали наступну додаткову угоду, якою внесли зміни до п. п. 4.1 та 4.1.1 договору та продовжили строк його дії на 360 днів (а.с.38-40, т.1).

       14.12.2009 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди, в якій погодили розірвати договір оренди № 356 від 04.04.2008 року з 31.12.2009 року (а.с.41, т.1).   

31.12.2009 року сторони підписали Акт приймання передачі приміщення про повернення майна від орендаря орендодавцю (а.с.42,т. 1).

Відтак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач користувався приміщенням за договором оренди від 04.04.2008 року з 15.04.2008 року по 31.12.2009 року, що не заперечене сторонами в судовому засіданні.

Позивач стверджує, що за весь час користування приміщенням орендна плата, відповідно до умов договору, з врахуванням додаткових угод нарахована в сумі 479 912, 16 грн., яку орендар оплатив частково у розмірі 162 516, 88 грн., і його заборгованість по оплаті орендних платежів становить  317 350, 28 грн., які позивач просить стягнути в його користь.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір орендної плати за користування майном погоджений сторонами і є чітко визначеним, оскільки договір оренди від 04.04.2008 року та додаткові угоди до нього щодо зміни розміру орендної плати підписано сторонами без будь-яких заперечень чи застережень.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевий господарський суд правомірно посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зазначив, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, позивач за весь період орендних правовідносин нарахував відповідачу  479 912, 16 грн. орендних платежів.  Відповідач за користування приміщенням розрахувався  частково у розмірі 162 516, 88 грн., що підтверджується журналом банківських проводок та банківськими виписками.  

Колегія звертає увагу на те, що Київський апеляційний господарський суд, з огляду на заперечення відповідача викладені у заяві від 28.10.2010 року, хвалою від 28.10.2010 року зобов’язував сторони провести звірку взаєморозрахунків. (а.с.30, т.2) На виконання зазначеної ухвали суду позивач надав помісячний розрахунок суми боргу відповідача (а.с.77-80, т.2)та акт звірки взаєморозрахунків за договором № 356, з відміткою про отримання відповідачем (а.с.81-85 т.2).

З представленого позивачем розрахунку вбачаться, що станом на 08.11.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по спірному договору становить 321 160, 99 грн., з яких заборгованість по орендній платі становить 316 883, 02 грн., а сума неоплачених витрат  на комунальні послуги - 4 277, 97 грн., однак комунальні витрати  не є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів апеляційного суду, на виконання вимог ст. 111-12 ГПК України, Постанови ВГСУ від 26.01.2011 року № 16/23, дослідила доводи апелянта на які він посилається у заяві про уточнення позовних вимог від 28.10.2010 року та представлені докази оплати орендної плати та визнає дані доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Представлені апелянтом платіжні документи, в обґрунтування заяви про уточнення апеляційних вимог,  містять посилки на оплату вартості орендних платежів за договором № 554 від 12.02.2009 року, за договором № 355 від 31.01.2008 року, оплата оренди за бутік 204, 52, складу, комунальних платежів та електроенергії, а тому колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ні один з представлених платіжних доручень, виписок банку, квитанцій не містить посилки на договір оренди № 356 від 04.04.2008 року, який є предметом розгляду у даній справі та підставою стягнення заборгованості.  

Отже, обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

 Тведження апелянта про те, що останній не повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи спростовується наявними у справі доказами, з яких вбачається, що процесуальні документи суду першої інстанції направлялися відповідачу,  про що свідчать відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвал господарського суду Чернігівської області у справі № 16/23 від 11.06.2010 року № 3618, від  05.07.2010 року № 1283.

 Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Отже, враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати заборгованості за договором № 356 від 04.04.2008 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 317 350, 28 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.             

За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року у справі № 16/23 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за  розгляд апеляційної скарги покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3  на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.07.2010 року у справі № 16/23 залишити без задоволення.

          2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.07.2010  року у справі № 16/23 залишити без змін.

          3.          Справу № 16/23 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді