ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
іменем України
21 березня 2011 року справа № 5020/10/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна”
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15)
Приватного підприємства “Си Крафт Груп”
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15)
до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”
(01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26)
в особі Відділення “Севастопольська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”
(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова,1)
про визнання недійсним договору,
за участю представників сторін:
позивачів –ОСОБА_1 довіреність №10/01/11 від 10.01.2011, довіреність №10/01/11 від 10.01.2011; Махновець О.Г., довіреність №03/11/10 від 03.11.2010, довіреність №19/10/10 від 19.10.2010;
відповідача –Горяінової Ю.В., довіреність №634/11.5.2 від 09.08.2010.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна” та Приватне підприємство “Си Крафт Груп” (далі –Позивачі) звернулись до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Відділення “Севастопольська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” (далі –Відповідач) про визнання недійсним кредитного договору №20.110-14/08-КЛ від 02.07.2008.
Позивачі у позовній заяві обґрунтували позовні вимоги тим, що співробітники Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” ввели в оману власника та керівництво ТОВ “Си Крафт Україна” шляхом укладення з ним Генеральної угоди про співробітництво до 29 червня 2018 року, за умовами якої Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” зобов’язалось надати ТОВ “Си Крафт Україна” в користування суму, еквівалентну 170 000,00 доларів США, строком до 29.06.2018.
16.02.2011 представником Позивачів подана заява про зміну підстав позову /а.с.12 т.2/, в якій зазначається, що кредитний договір був укладений під впливом помилки,
а саме: ТОВ “Си Крафт Україна”, ПП “Си Крафт Груп”, їх засновник ОСОБА_1. були переконані керівництвом банка в тому, що кредит надається до 2018 року, а безпосередньо перед підписанням кредитного договору умови відносно строків повернення кредиту були змінені банком в односторонньому порядку, внаслідок чого ТОВ “Си Крафт Україна”, ПП “Си Крафт Груп”, їх засновник ОСОБА_1. не мали можливості відмовитись від укладення договору у зв’язку з тим, що під цей договір вже були укладені інші договори та неотримання кредиту або отримання його в більш пізні строки спричинило б зрив фінансової діяльності підприємства.
В судовому засіданні 21.03.2011 представники позивачів позовні вимоги підтримали
в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву від 10.02.2011 /а.с.1-3 т.2/ та 21.03.2011 /а.с.86-88 т.2/, зокрема, вважає, що Позивачі не надали жодного доказу та не довели того, що під час укладення спірного договору мала місце помилка з його боку щодо обставин, які мають істотне значення. Посилання Позивачів на обставини, наведені в позовній заяві, в якості підстави позову є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
02.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” (попереднє найменування Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” була укладена Генеральна угода №14 (далі –Угода), відповідно до умов якої Банк зобов’язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку
і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультівалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву, укладених у рамках цієї угоди (пункт 1.1 Угоди) /а.с.11-12 т.1/.
Відповідно до пункту 1.2 Угоди загальний розмір позичкової заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” за наданими в рамках генеральної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 775 000,00 грн.
Термін дії Угоди встановлений до 29 червня 2018 року включно (пункт 1.3 Угоди).
02.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Севастопольської філії (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” (Позичальник) укладений кредитний договір №20.110-14/08-КЛ (далі –Договір), предметом якого є надання Банком Позичальникові грошових коштів у формі невідновлювальної кредитної лінії за таких умов:
- ліміт невідновлювальної кредитної лінії –159 000,00 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч)
доларів США;
- строк кредитування по 30.12.2009;
- плата за користування кредитом 16% річних.
Строк дії Договору встановлений до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань /пункт 9.3 Договору/.
Додатковими угодами до Договору №1 від 20.10.2008, №2 від 01.06.2009, №3 від 16.10.2009, умови Договору частково змінювались, а саме, розмір плати за користування кредитом та строк кредитування:
20.10.2008 строк користування був встановлений по 30.12.2009, проценти за користуванням кредитом - 17 %,
з 01.06.2009 строк користування по 30.06.2010, змінений графік зменшення ліміту кредитної лінії,
з 16.10.2009 строк користування по 31.12.2010, змінений графік зменшення ліміту кредитної лінії.
З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, між ним, банком та Поручителем –Приватним підприємством „ Си Крафт Груп ” 02.07.2008 був укладений договори поруки №20.110-14/08-ДП02 (далі –Договір поруки) /а.с.17 т.1/.
Додатковими угодами до Договору поруки: №1 від 20.10.2008, №2 від 01.06.2009, №3 від 16.10.2009 умови Договору поруки частково змінювались відповідно до змін до кредитного договору №20.110-14/08-КЛ від 02.07.2008 /а.с.18-20 т.1/.
На виконання умов кредитного договору Відповідач надав Позичальнику кредитні кошти в сумі, еквівалентної 159000,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку
№26000301105371.840 USD від 03.07.2008 /а.с.7-8 т.2/.
Позичальник починаючи з 01.11.2009 щомісячні платежі та проценти за користування кредитними коштами за Договором не сплачував. Це встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.01.2011 у справі №5020-9/167-10/307 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень України № 13571012).
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 640 вказаного Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).
Частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Матеріали справи свідчать про те, що Позичальник та Відповідач при укладенні оспорюваного Договору погодили усі її істотні умови, а саме: предмет, ціну та строк її дії, тобто Договір між сторонами був укладений.
Предметом спору у даній справі є вимога Позивачів про визнання недійсним Договору з посиланням на статтю 229 Цивільного кодексу України, з огляду на вчинення вказаної угоди з боку Позичальника під впливом помилки, яка полягала у невірному сприйнятті обставин правочину щодо строку надання кредиту.
Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Положеннями статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що помилка –це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.
Під помилкою, що має істотне значення, цивільне законодавство розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однієї зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Водночас не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін також не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відтак, особа повинна довести, що при укладенні спірного договору вона неправильно сприймала предмет вказаної угоди чи інші істотні умови угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачами не надано, і відповідно, матеріали справи не містять доказів наявності помилки, тобто того, що при укладенні оспорюваного Договору з боку Позичальника мало місце неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, і це вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що правочин не був би вчинений.
Доводи Позивачів про те, що Угодою Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” зобов’язалось надати ТОВ “Си Крафт Україна” кредитні кошти строком до 29.06.2018, але Договором строк користування кредитними коштами був встановлений лише до 30.12.2009, спростовуються змістом розділу 1 Договору. Цим розділом Договору передбачений обов’язок Банку надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву, укладених у рамках цієї Угоди, встановлений загальний розмір наданих в рамках Угоди кредитів –не більш суми, еквівалентної 775000,00 грн, визначений строк дії Угоди (до 29.06.2018), а не строк користування кредитними коштами за окремим або кожним майбутнім кредитним договором. Більш того, пунктами 2.2 та 2.3 Договору визначено, що умови надання, термін погашення і розмір кожного кредиту оформлюється кредитними договорами, конкретні строки користування кредитними коштами визначаються сторонами в кожному кредитному договорі. Строк користування кредитними коштами, що надавались за Договором, визначений сторонами у пункті 1.1 останнього –30.12.2009, та додатково погоджений сторонами у Графіку зменшення ліміту кредитної лінії, що є невід’ємною частиною Договору /а.с.24 т.1/.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним на підставі приписів статей 229 Цивільного кодексу України, а позовних вимог такими, що підлягають задоволенню, огляду на те, що Позивачі не довели, що помилка дійсно мала місце та вона мала істотне значення при укладенні Договору.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивачів.
Керуючись статтями 33-34, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя підпис О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 28.03.2011.