ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/1903.03.11

За позовом  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»

до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компані  «ІнтерТрансПоліс»

про  стягнення 3 180,04 грн.                            

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача:  Мельник Ю.П. (довіреність № 42 від 20.10.2010р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 03 березня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 180,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 007/ФП/2007 від 06 серпня 2007 року не виконав, зокрема, не сплатив позивачу частку у страховому відшкодуванні.

22.02.2011р. позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. До вже заявленої суми стягнення з відповідача в розмірі 3 180,04 грн. за Ковер-нотом № 3678-10 було додатково заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 129,43 грн. за Ковер-нотом №4814-10.

Судом не прийнято дану заяву до розгляду з основними вимогами позивача, з огляду на наступне:

Фактично, з урахуванням поданого позивачем уточнення, судом має бути досліджено 2 окремих договори, укладених між сторонами, та 2 страхових випадки. При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо кожного страхового випадку за 2 договорами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об’єднання позовних вимог при подачі такої заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки сумісний розгляд таких вимог позивача по 2 випадках суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться  в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 10.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.02.2011р. Ухвалою від 22.02.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 03.03.2011р., в яке представник відповідача повторно не з'явився.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2007 року між позивачем (надалі –Страховик або Перестрахувальник) та відповідачем (далі по тексту - Перестраховик) (разом - Сторони), було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 007/ФП/2007 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір факультативного перестрахування), у відповідності з п. 2.2 якого Сторони укладають факультативні договори перестрахування (Ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін.

Пунктом 2.2 Договору факультативного перестрахування встановлено, що перестрахування може здійснюватися сторонами на пропорційній та на непропорційній основі, що визначається у Ковер-ноті.

Перестрахування – страхування Перестрахувальником на визначених Ковер-нотом умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків як страховика перед страхувальником (як Перестраховика перед іншим Перестрахувальником) у Перестраховика.

Ліміт відповідальності Перестраховика – грошова сума, що обумовлена в Ковер-ноті, в межах якої Перестраховик несе відповідальність за конкретним Ковер-нотом.

Оригінальний договір страхування –договір страхування, який укладений страховиком з страхувальниками, ризики за яким перестраховані у Перестраховика.

09.01.2009р. між позивачем та ЗАТ «Енерготехнології»(надалі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2087-10 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір добровільного страхування).

Об’єктом Договору добровільного страхування є автомобіль «Мітцубіші Лансер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

30 січня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено ковер-нот № 3678-10 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Ковер-нот), відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частини (35000,00 грн./24,32%, від загальної суми страхування в розмірі 143 905,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору добровільного страхування.

10.12.2009р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - «Мітцубіші Лансер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті якої автомобіль отримав механічні ушкодження.

11.12.2009р. позивач листом № 8674 (копія листа в справі) повідомив відповідача про настання страхового випадку.

На підставі страхового акту № 1984/2087-10 від 22.02.2010р. Страховик виплатив Страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 11 523,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 499 від 02.03.2010р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

19.04.2010р. позивач на адресу відповідача надіслав відповідачу лист №10528 з додатком документів з вимогою перерахування останнім 2 933,95 грн. з них відсоток/частку страхового відшкодування від суми збитку в розмірі –2 802,62 грн. та понесених ним витрат за проведення експертизи та отримання довідки ДАІ в сумі –131,33 грн. (копія листа з розрахунком в матеріалах справи). Відповідні документи відповідач отримав 03.06.2010р., що підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні №233621 (копія повідомлення в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач на відповідний лист ніяким чином не відреагував, суму частки страхового відшкодування та понесених ним збитків на його рахунок  не провів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування –це страхування  одним  страховиком  (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика  (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Пунктом 9.3.1 Договору факультативного перестрахування встановлено, що Перестраховик зобов’язаний сплати частку страхового відшкодування, як належить до сплати останнім згідно з умовами відповідного Ковер-ноту.

Згідно із п. 9.5 Ковер-ноти Перестраховик зобов’язаний виплати частину страхового відшкодування, протягом 10-ти банківських днів після одержання від Перестрахувальника необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розрахунок суми збитків.

Пунктом 9.3.2. Договору факультативного перестрахування встановлено, що Перестраховик зобов’язаний відшкодувати Перестрахувальнику витрати на розслідування та врегулювання страхових випадків/подій, які можуть бути визначені як страхові випадки, включаючи витрати Перестрахувальника, що пов’язані з визначенням причин та розмірів збитку, у такій частці, в якій він несе відповідальність за відповідним Ковер-нотом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи Ковер-нот №3678-10 між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди, що узгоджений тариф перестрахування становить –24,32% (п. 4 Ковер-ноти ).

На час розгляду справи в суді сума грошових коштів по сплаті частки страхового відшкодування Перестраховиком до Перестрахувальника не надходила. Внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму – 2 933,95 грн. з них відсоток/частку страхового відшкодування від суми збитку в розмірі –2 802,62 грн. та понесених ним витрат за проведення експертизи та отримання довідки ДАІ в сумі –131,33 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення останнім зобов’язання за Договором факультативного перестрахування щодо строків сплати частки страхового відшкодування, позовні вимоги про стягнення грошових коштів на загальну суму - 2933,95 грн. (частки страхового відшкодування) – є обґрунтованими.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.9. Договору факультативного перестрахування, у разі порушення узгоджених термінів сплати платежів за Договором (Ковер-нотом), сторона, яка не виконала зобов'язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми платежу, який прострочено, за кожен день затримки платежу.

Частиною 3 ст. 55 ГПК України встановлено, що у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Зазначена позивачем ціна позову в частині нарахування пені за порушення відповідачем зобов’язання за Договором факультативного перестрахування щодо строків сплати частки страхового відшкодування становить - 246,09 грн. вирахована за період  починаючи з  28.05.2010р., що є невірним, оскільки Перестраховик зобов’язаний виплати Перестрахувальнику частину страхового відшкодування, протягом 10-ти банківських днів після одержання від Перестрахувальника необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розрахунок суми збитків, а відтак, зважаючи на надане суду ст. 55 ГПК України право визначити ціну позову, судом здійснено перерахунок пені за шість місяців прострочення починаючи саме з 13.06.2010р., враховуючи момент отримання Перестраховиком документів від Перестрахувальника (03.06.2010р.) та після спливу 10-го терміну встановленого Ковер-нотом для виплати частки страхового відшкодування в сумі 238,74 грн.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 3172,69 грн. з них заборгованість за порушення зобов’язання за Договором факультативного перестрахування щодо строків сплати частки страхового відшкодування в розмірі –2 933,95 грн. та пені за порушення узгоджених термінів сплати платежів за Договором (Ковер-нотом) –238,74 грн.  

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 337,23 грн. (101,77 грн. державного мита та 235,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.      

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(ідентифікаційний код: 31451838, адреса: 04080, м. Київ, Подільський район,  вул. Фрунзе, будинок, 13Є, п/р 26509001126 в АБ «Експрес-Банк»м. Києва, МФО 322959) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія  «Мега-Поліс» (ідентифікаційний код: 30860173, адреса: 03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, будинок, 23, п/р № 2650830015 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854) грошові кошти: основного боргу –2 933,95 грн. (дві тисячі дев’ятсот тридцять три гривні 95 копійок), пені 238,74 грн. (двісті тридцять вісім гривень 74 копійки) та судові витрати: державного мита –101,77 грн. (сто одна гривня 77 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –235,46 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 46 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                             С.М. Морозов

                                        Дата підписання повного тексту рішення 10.03.2011р.