ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" березня 2011 р. Справа № 8/129
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Криворученко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 807 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 4 січня 2011 року у справі № 8/129
за позовом підприємства Новосанжарського районного споживчого товариства "Центральний ринок", смт. Нові Санжари Полтавської області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Нові Санжари Полтавської області
про внесення змін до договору,
встановила:
У жовтні 2010 року підприємство Новосанжарського районного споживчого товариства "Центральний ринок" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій після уточнень позовних вимог просило внести зміни до договору № 18 про користування торговим місцем з правом встановлення контейнера (кіоску) від 01.06.2008 р., укладеного між сторонами, виклавши п. 3.1. в наступній редакції: "Розмір орендної плати за орендований об'єкт складає 234 (двісті тридцять чотири) гривні, в тому числі ПДВ, за місяць".
Рішенням господарського суду Полтавської області від 4 січня 2011 року у справі № 8/129 (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення.
Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2011 р. у справі № 8/129 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а також не врахував надані позивачем доводи. Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що він має право вносити зміни до договору № 18 про користування торговим місцем на підставі Розпорядження голови облдержадміністрації від 06.05.2010 р. № 149 «Про встановлення граничних розмірів плати за послуги, що надаються на підприємстві «Центральний ринок Новосанжарського районного споживчого товариства»№149. Також позивач посилається на те, що розглянувши справу без його участі, суд першої інстанції порушив принципи рівності перед правосуддям та змагальності.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2011 р. у справі №8/129 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, в зв’язку з чим просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.
Враховуючи те, що явка позивача та відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 1 червня 2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір № 18 про користування торговим місцем з правом встановлення контейнеру, кіоску, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування торгове місце № 12 (ряд № 6) загальною площею 5,2 м2 для роздрібної торгівлі промисловими товарами з контейнеру.
Згідно з п. 1.5. договору вартість торгового місця за 11 місяців складає 1309,00 грн.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору термін оренди складає 11 місяців, якщо жодна із сторін у 30-денний термін до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонговується на новий строк.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за орендований об'єкт складає 119,00 грн. за місяць, орендна плата сплачується готівкою наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.
Згідно з п. 3.5. договору розмір орендної плати може переглядатися сторонами на вимогу однієї із сторін (...у випадку зміни податкового законодавства, амортизаційних відрахувань тощо).
Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 149 від 06.05.2010 р. "Про встановлення граничних розмірів плати за послуги, що надаються на підприємстві "Центральний ринок" Новосанжарського районного споживчого товариства", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у Полтавській області 17.05.2010 р. за № 28/1526, встановлено граничний розмір плати за послуги з утримання в належному стані одного торгового місця площею один погонний метр або два метри квадратних, що надаються на підприємстві позивача на рівні 3,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за день торгівлі (а. с. 14).
На підставі зазначеного розпорядження 24.05.2010 р. позивачем видано наказ № 93 "Про затвердження розцінок на ринку", яким було затверджено розцінки оплати за одне торгове місце в розмірі 3,00 грн. (за 2 кв.м. або за 1 пог.м.), а також передбачено введення вказаних змін з 01.06.2010 р. (а. с. 15).
Як вбачається із матеріалів справи, 26 серпня 2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист за № 28 з пропозицією підписати додаткову угоду № 1 до спірного договору, якою передбачалося внесення змін до п. 3.1. договору в частині розміру орендної плати за орендований об'єкт (а. с. 11, 12).
Зазначений лист та проект додаткової угоди № 1 від 01.06.2010 р. був отриманий відповідачем 27.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 10), однак залишений останнім без відповіді.
В зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою внести зміни до спірного договору № 18 про користування торговим місцем з правом встановлення контейнера (кіоску), укладеного між сторонами, виклавши п. 3.1. в наступній редакції: "Розмір орендної плати за орендований об'єкт складає 234,00 грн., в тому числі ПДВ, за місяць".
Колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За приписами частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини не є істотними в розумінні положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2.3. договору сторони передбачили, що зміна або розірвання договору проводиться за погодженням сторін.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як зазначає відповідач, позивач звертався до нього з пропозицією внести зміни до договору 26.08.2010 р., але пропонував внести такі зміни за минулий період, а саме з 01.06.2010 р., що суперечить положенням п. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Таким чином, відповідач відмовився підписати додаткову угоду № 1, якою передбачалося внесення змін до п. 3.1. договору в частині розміру орендної плати за орендований об'єкт, що свідчить про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору в передбаченому законом порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення" законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
На підставі вищезазначених норм законодавства 05.03.2009 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №278 "Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та не продовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи", згідно з п. 1 якої обласні державні адміністрації були уповноважені регулювати (встановлювати) граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.
На виконання зазначеної постанови Міністерство економіки України та Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємства спільним наказом від 30.06.2009р. № 638/109 затвердили Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.
За приписами п.п. 1, 3 зазначеного Порядку оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг). Розмір орендної плати за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується у такій послідовності: спочатку визначається розмір річної орендної плати виходячи з розміру планованих витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік, потім на основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за місяць.
При цьому, орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість. Нарахування податку на додану вартість здійснюється відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість.
Собівартість надання в оренду 1 кв.м торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат на загальну площу торговельних місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду.
Згідно з п.п. 18, 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 р., на підставі яких було прийняте розпорядження голови обласної державної адміністрації № 149 від 06.05.2010 р. "Про встановлення граничних розмірів плати за послуги, що надаються на підприємстві "Центральний ринок" Новосанжарського районного споживчого товариства", за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством. За окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.
Отже, чинним законодавством України при наданні в оренду торгового місця для здійснення продажу товарів (надання послуг) встановлено, зокрема, такі види платежів як орендна плата, ринковий збір та окрема плата за інші (додаткові) послуги, що надаються продавцям.
До інших послуг вищевказаними Правилами віднесено в тому числі й послуги з бронювання торгових місць та послуги з утримання торгового місця в належному стані.
Слід зазначити, що приписами п. 20 Правил торгівлі на ринках адміністраціям ринків при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін рекомендовано укладати з ними письмову угоду, в якій зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Переліку послуг, що надаються позивачем відповідачеві, та їх вартість спірним договором не встановлено.
Як було вказано вище, Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 149 від 06.05.2010 р. "Про встановлення граничних розмірів плати за послуги, що надаються на підприємстві "Центральний ринок" Новосанжарського районного споживчого товариства" встановлено граничний розмір плати за послуги з утримання в належному стані одного торгового місця площею один погонний метр або два метри квадратних, що надаються на підприємстві "Центральний ринок" Новосанжарського районного споживчого товариства, на рівні 3,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за день торгівлі.
Колегія суддів вважає, що здійснення позивачем розрахунку тарифів за бронювання торгового місця з правом встановлення контейнеру, кіоску, павільйону на підставі вищезазначеного розпорядження, яким по суті встановлено граничний розмір плати за додаткові послуги, а саме послуги з утримання торгового місця в належному стані, та віднесення їх до орендної плати за торгове місце, є безпідставним.
Відповідно до п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/3273 від 16.12.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення", включені до ціни обслуговування торгового місця послуги можуть надаватися як додаткові, тому плата за ці послуги має стягуватися окремо в залежності від того, які послуги надані кожному продавцеві з урахуванням його потреб, а не включатися у загальну суму при наданні торгового місця.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору № 18 про користування торговим місцем з правом встановлення контейнера (кіоску) від 01.06.2008 р. в порядку, передбаченому п. 2.3. договору та ст. 188 Господарського кодексу України, зокрема, позивачем не вказано та не доведено жодного з показників, необхідних та визначених законодавчо для розрахунку розміру орендної плати за торгові приміщення на ринках (собівартість надання в оренду 1 торгового місця, розмір річної орендної плати, прибуток). Наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам Наказу № 638/109 від 30.06.2009 р., в зв’язку з чим позовні вимоги позивача про внесення змін до договору № 18 про користування торговим місцем з правом встановлення контейнера (кіоску) від 01.06.2008 р. є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі, порушив принципи рівності перед правосуддям та змагальності, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді справи в місцевому господарському суді позивач був належним чином повідомлений ухвалами суду про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника 04.01.2011 р. у призначене судове засідання. В зв’язку з чим суд першої інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами у справі в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 4 січня 2011 року у справі № 8/129 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 18 березня 2011 року