КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2011 № 26/350
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдеєв П.В.
Коршун Н.М.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Театральне агентство „Прем’єра”
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010
у справі № 26/350 (Пінчук В.І. .....)
за позовом Приватної фірми „Ельбе”
до Приватного підприємства „Театральне агентство „Прем’єра”
про стягнення 17 858,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9600,00 грн. – основного боргу, 886,75 грн. – пені, 201,60 грн. – збитків від інфляції, 6081,52 грн. – неодержаного прибутку, 1088,95 грн. – витрат на юридичну допомогу на підставі ст.ст.536,628,1212,1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.216,224,225,230 Господарського кодексу України, ст.35 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2010р. у справі №26/350 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 9600,00 грн. попередньої оплати, 96,00 грн. державного мита та 126,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення з ПП „Театральне агентство „Прем’єра” на користь Приватної фірми „Ельбе” 9600,00 грн. – основного боргу та судових витрат.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт посилається на те, що справу розглянуто у відсутності його представника, так як він не був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, чим порушено право останнього на захист своїх інтересів.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що 15.03.2010р. позивачем було здійснено оплату за рахунком-фактури №СФ-000376 (а.с.7) в сумі 9600,00 грн., який виставлений відповідачем 12.03.2010р. на „захід у МЦКМ /Київ/”, що підтверджується квитанцією №1484494 від 15.03.2010р. (а.с.8). Цього ж дня директор позивача відправив відповідачу лист з проханням повернути перераховані кошти. Проте, кошти відповідачем на рахунок позивача повернуті не були, в зв’язку з чим останній звернувся до суду з позовом.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що його представниками чи кур’єрської служби до 20.03.2010р. передавалися квитки на театральну виставку „Рассказы Шукшина”, за які, як стверджує позивач, і були перераховані зазначені вище кошти.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в рахунку-фактури №СФ-000376 від 12.03.2010р. визначено сторони, суму 9600,00 грн. та дійсність рахунку протягом 12.03.2010р. При цьому, не зазначена ціна кожного квитка, предмет та строки поставки квитків. Тобто, представлений рахунок є нічим іншим ніж пропозицією/вимогою оплатити кошти, а не договором купівлі-продажу, як зазначає апелянт.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку в сумі 6081,52 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в цій частині позову, оскільки позивачем зазначені збитки не доведені, тобто відсутній причинний зв’язок між неповерненням відповідачем коштів попередньої оплати, що була здійснена позивачем і неодержаним прибутком останнього.
Крім того, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував відповідачу збитки від інфляції в сумі 201,60 грн., оскільки останній не мав перед позивачем грошових зобов’язань в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.
Також, відсутні підстави для задоволенні позовних вимог в частинні стягнення з відповідача пені в розмірі 886,75 грн., оскільки договір між сторонами не укладався і пеня не була передбачена.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку про надання послуг, акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене та з урахуванням відзиву позивача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Театральне агентство „Прем’єра” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року у справі №26/350 залишити без змін.
3. Матеріали справи №26/350 повернути до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдеєв П.В.
Коршун Н.М.
28.02.11 (відправлено)