КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.02.2011                                                                                           № 08/1848

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдеєв  П.В.

          Коршун Н.М.

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,   

від відповідача: ОСОБА_2. – представник за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Анком-Черкаси”

 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2010

 у справі № 08/1848 (Курченко Н.М. .....)

 за позовом                               Приватного підприємства „Деньгівське 2”

 до                                                   Приватного підприємства „Анком-Черкаси”

 про                                                   визнання недійсними фіктивних договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

 В вересні 2010 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсними фіктивних договорів купівлі-продажу укладених між сторонами №3936, №3939 та №3942 від 15 червня 2007 року.

         29.11.2010р. позивачем було подано заяву, відповідно до якої останній просив суд на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, з урахуванням ст.ст.179, 180, 181, 207, 208, 263, 265 Господарського кодексу визнати недійсними договори купівлі-продажу №3936, №3939 та №3942 від 15 червня 2007 року.

         Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2010р. у справі №08/1848 задоволено позовні вимоги. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.06.2007р. нежитлового приміщення площею 96,6 м. кв., яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною вартістю 2 230 грн., який укладений між ПП «Деньгівське 2» та «Анком-Черкаси»; договір купівлі-продажу від 15.06.2007р. вагової з навісними площею 285 м.кв., критого току, ЗАВ-20, зерноскладу площею 610,0 м.кв., вимощеної огорожі, млина, яке розташоване по АДРЕСА_2, загальною вартістю 39900 грн., укладений між ПП „Деньгівське 2” та ПП „Анком-Черкаси”; договір-купівлі від 15.06.2007р. будинку тваринника площею 127,6 м.кв., корівника площею 1002,4 м.кв., будівлі пташника площею 1002,4 м.кв., які розташовані по АДРЕСА_2, загальною вартістю 47100 грн., укладений між ПП „Деньгівське 2” та ПП „Анком-Черкаси”.   

        Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій керуючись ст.ст.203, 215, 239, 241, 256-261 Цивільного кодексу України, ст.ст.84, 93-95, 104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи.    

       На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що після купівлі-продажу майна між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень №1 від 25.06.2007р., відповідно до якого приміщення, які були предметом договорів купівлі-продаж отримані позивачем в оренду у ПП „Анком-Черкаси”. Крім того, судом помилково не застосовано строк позовної давності до вказаних правовідносин.

       Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та зібрані  докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

        Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, що встановлені вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2008р. по кримінальній справі №1-454/2008 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за ч.5 ст.191, ст. ч.4 191 та ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за ч.5 ст. 191 та ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили від 31.10.2008.

        Зазначеним вироком встановлено, що у червні 2007 року ОСОБА_3, будучи службовою особою - головним бухгалтером ПП «Деньгівське 2», зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом виготовлення фіктивних наказів по ПП «Деньгівське 2» №00030 від 12.06.2007р. та №00027 від 01.06.2007р. та укладення на їх підставі від імені ПП «Деньгівське 2» договорів купівлі - продажу №№ 3936, 3939, 3942 від 15.06.2007р., незаконно обернув на свою користь та на користь третіх осіб належне ПП «Деньгівське 2» нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення площею 96,6 м2, яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною вартістю 2 230 грн.; вагову з навісами площею 285 м2, критий тік, ЗАВ-20, зерносклад площею 1003,2 м2, зерносклад площею 610,0 м2, вимощену огорожу, млин, яке розташоване по АДРЕСА_2, загальною вартістю 39 900 грн.; будинок тваринника площею 127,6 м2, корівник площею 1002,4 м2; будівлі пташника площею 1002,4 м2, яке розташоване по АДРЕСА_2, загальною вартістю 47 100 грн.

         ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером 1111 «Деньнівське 2», знаючи у силу виконання своїх службових обов'язків про наявність у вказаного підприємства нерухомого майна, на початку червня 2007 року, з метою незаконного заволодіння належного ПП «Деньгівське 2» нерухомого майна, у бухгалтерії ПП «Деньгівське 2» на комп'ютерній техніці виготовив фіктивний наказ №00027 від 01.06.2007р. по ПП «Деньгівське 2», в якому вказав, що з 01.06.2007р. директором ПП «Деньгівське 2» призначається ОСОБА_3, який має всі повноваження директора згідно Статуту підприємства, та якому надається право підпису цивільно-правових угод та документів фінансово-господарської звітності.

       Після цього в даному наказі ОСОБА_3 розписався від імені дійсного директора ПП «Деньгівське 2» ОСОБА_4. та маючи доступ до печатки ПП «Деньгівське 2», як головний бухгалтер підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, завірив його відтиском печатки ПП «Деньгівське 2».

       У цей же період часу, ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на привласнення чужого майна, у бухгалтерії ПП «Деньгівське 2» на комп'ютерній техніці виготовив фіктивний наказ №00030 від 12.06.2007р. по ПП «Деньгівське 2», в якому вказав, що засновником підприємства ОСОБА_5 доручається ОСОБА_3. продаж належного ПП «Деньгівське 2» нерухомого майна:  будинок тваринника, корівника та пташника, розташованих: АДРЕСА_2 Після цього в даному наказі ОСОБА_3 розписався від імені дійсного директора ПП «Деньгівське 2» ОСОБА_5. та маючи у силу виконання своїх службових обов'язків дублікат печатки ПП «Деньгівське 2», зловживаючи своїм службовим становищем, завірив його відтиском вказаної печатки.

        У середині червня 2007 року ОСОБА_3, не ставлячи до відома свого рідного брата-директора ПП «Анком-Черкаси» ОСОБА_3 про свої злочинні наміри, направлені на привласнення чужого майна, запропонував останньому укласти між ПП «Деньгівське 2» та ПП «Анком-Черкаси» договір купівлі-продажу нерухомого майна, запевнивши ОСОБА_3, що вказана операція узгоджена з власником ПП «Деньгівське 2» ОСОБА_5., який призначив його директором даного підприємства та доручив продати належне ПП «Деньгівське 2» майно.

         15 червня 2007 року ОСОБА_3, закінчуючи реалізацію свого злочинного наміру направленого на привласнення чужого майна та його обернення на користь третіх осіб, знаходячись у м. Черкаси разом з директором ПП «Анком-Черкаси» ОСОБА_3., який вважав ОСОБА_3 директором ПП «Деньгівське 2», надав приватному нотаріусу ОСОБА_6. фіктивні накази №00027 від 01.06.2007р. та №00030 від 12.06.2007р. та свій паспорт громадянина України, як підставу для укладення договору продажу належного ПП «Деньгівське 2» нерухомого майна ПП «Анком-Черкаси» та запропонував документально оформити договір купівлі-продажу.

           Приватний нотаріус ОСОБА_6., перевіривши надані їй накази по ПП «Деньгівське 2» на предмет наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення від імені ПП «Деньгівське 2» договору купівлі-продажу, а також надані ОСОБА_3. документи на предмет наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення від імені ПП «Анком-Черкаси» договору, завіривши їх особистості по паспортам, не знаючи про фіктивність наказів №00027 від 01.06.2007р. і №00030 від 12.06.2007р., виготовила та зареєструвала наступні договори купівлі-продажу №№ 3936, 3939, 3942 від 15.06.2007р. Після цього у присутності нотаріуса вказані договори купівлі-продажу ОСОБА_3 підписав від імені директора ПП «Деньгівське 2» і завірив дублікатом печатки цього підприємства, а ОСОБА_3. підписав від імені директора ПП «Анком-Черкаси» і завірив відтиском печатки свого підприємства.

Своїми навмисними діями, за вказаний період, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачею завідомо неправдивих документів, незаконно заволодів державними коштами у сумі 958 877,89 грн. та нерухомим майном ПП «Деньгівське 2» вартістю 88 230 грн., а всього чужим майном на загальну суму 1 047 107,89 грн., що більше ніж в 600 разів перевищує неподатковий мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки.

В зв’язку із чим позивач просив суд визнати недійсними укладені між сторонами договори купівлі-продажу №№ 3936, 3939, 3942 від 15.06.2007р..

         Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги, виходячи з наступного.

         Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

         За Цивільним кодексом правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і не може суперечити нормам самого кодексу, іншим актам законодавства і моральним засадам суспільства. Правочин (договір) має бути спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Тобто, договір є дійсним, якщо його укладено з конкретною законною метою і його сторони справді бажають реально набути, змінити або припинити взаємні права та обов'язки.

Матеріалами справи підтверджено, що у червні 2007 року ОСОБА_3, будучи службовою особою - головним бухгалтером ПП «Деньгівське 2», зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом виготовлення фіктивних наказів по ПП «Деньгівське 2» №00030 від 12.06.2007р. та №00027 від 01.06.2007р. та укладення на їх підставі від імені ПП «Деньгівське 2» договорів купівлі -продажу №№3936, 3939, 3942 від 15.06.2007, незаконно обернув на свою користь та на користь третіх осіб належне ПП «Деньгівське 2» нерухоме майно а саме: нежитлове приміщення площею 96,6 м. кв., яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною вартістю 2 230 грн.; вагову з навісами площею 285 м.кв., критий тік, ЗАВ-20, зерносклад площею 1003,2 м. кв., зерносклад площею 610,0 м. кв., вимощену огорожу, млин, які розташовані по АДРЕСА_2, загальною вартістю 39 900 грн.; будинок тваринника площею 127,6 м.кв., корівник площею 1002,4 м.кв., будівлі пташника площею 1002,4 м.кв., які розташовані по АДРЕСА_2, загальною вартістю 47 100 грн.

Допитаний в ході досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю.

Згідно із ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Факти, які встановленні вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2008р. по кримінальній справі №1-454/2008 про обвинувачення ОСОБА_3, свідчать про те, що в особі, яка діяла від імені юридичної особи ПП «Деньгівське 2», не мала на те відповідних повноважень, оскільки вироком встановлено, що ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером ПП «Деньнівське 2», з метою незаконного заволодіння належного ПП «Деньгівське 2» нерухомого майна, у бухгалтерії ПП «Деньгівське 2» на комп'ютерній техніці виготовив фіктивний наказ №00027 від 01.06.2007р. по ПП «Деньгівське 2», в якому вказав, що з 01.06.2007р. директором ПП «Деньгівське 2» призначається ОСОБА_3, який має всі повноваження директора згідно Статуту підприємства, та якому надається право підпису цивільно-правових угод та документів фінансово-господарської звітності.

          Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

З пункту 6.3 Статуту ПП «Деньгівське 2», зареєстрованого 06.01.2005 року Золотоніською райдержадміністрацією вбачається, що управління поточною діяльністю Підприємством здійснює його директор, який самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності, керуючись законом, іншими нормативними актами України, цим Статутом та затвердженими Власником основними напрямками та планами діяльності Підприємства. Директор організовує роботу Підприємства, представляє його в усіх установах, організаціях, підприємствах (в тому числі за кордоном), розпоряджається майном та коштами Підприємства від його імені, укладає договори.

Тобто, як свідчить положення Статуту позивача укладення договорів від імені ПП «Деньгівське 2» здійснюється виключно директором підприємства.

           Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Оскільки у представника, який діяв від імені ПП «Деньгівське 2» при укладенні спірних договорів відсутні відповідні повноваження, то суд приходить до висновку, що вказані правочини укладені з порушенням вимог ст.92 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Стосовно тверджень апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній довідався про порушення свого права власності не пізніше 25.06.2007р., тобто з дати коли між сторонами по справі був укладений договір оренди №1, відповідно до якого ПП «Деньгівське 2» прийняло від ПП «Анком-Черкаси» у тимчасове платне користування нежитлові приміщення: будинок тваринника площею 127,6 м.кв., корівник площею 1002,4 м.кв., будівлі пташника площею 1002,4 м.кв., які розташовані по АДРЕСА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2008р. по кримінальній справі № 1-454/2008 про обвинувачення ОСОБА_3 останнього визнано винним у вчиненні злочинів за ст.191 ч.5, ст. 191 ч.4 та ст. 366 ч.2 Кримінального кодексу України. Вирок набрав законної сили від 31.10.2008р., таким чином про існування фіктивного наказу №00027 від 01.06.2007р., в якому вказано, що з 01.06.2007р. директором ПП «Деньгівське 2» призначається ОСОБА_3, який має всі повноваження директора згідно Статуту підприємства, та якому надається право підпису цивільно-правових угод та документів фінансово-господарської звітності, та спірних договорів позивач не міг дізнатися раніше. Разом з тим, хоча оспорювані договори і були укладені, у зв'язку з чим право власності на нерухоме майно перейшло до відповідача, фактично вказане майно знаходилось у користуванні позивача, та згідно бухгалтерського та податкового обліку до цього часу рахується як власність ПП «Деньгівське 2», про що свідчить довідка від 08.11.2010р. №31 (а.с. 76).

  Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду.       

      Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Анком-Черкаси” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2010р. по справі №08/1848 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №08/1848 повернути Господарському суду Черкаської області.

           Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдеєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.

 11.03.11 (відправлено)