КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2724/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Кіхтенко Н.І.

Суддя-доповідач:  Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"03" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Федотова І.В.,

суддів –Ісаєнко Ю.А. та Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.  

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду в частині стягнення державного мита з відповідача,  з огляду на наступне.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області  –задовольнити частково.

Змінити постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, виклавши абзац четвертий  резолютивної частини постанови наступним чином:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) грн. 40 коп. судового збору».

В решті постанову –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                       І.В. Федотов

Судді:                                                                                           Ю.А. Ісаєнко

В.П. Мельничук

Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2011р.