КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5854/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.
суддів – Бєлової Л.В.
Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання – Губі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МНС України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Чернігівській області про зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МНС України в Чернігівській області про зобов’язання вчинити певні дії зокрема визнати бездіяльність ГУ МНС в Чернігівській області, щодо не своєчасної видачі належного йому форменого одягу під час проходження цивільного захисту та не нарахування та невиплати мені грошової компенсації після звільнення за не отриманий їм формений одяг та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити мені грошову компенсацію за не отриманий їм формений одяг.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 р. у позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління МНС України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
У судове засідання з’явились позивач ОСОБА_3 та представник відповідача, Головного управління МНС України в Чернігівській області.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторін розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованними та підлягають задоволенню на слідуючих підставах.
Позивач проходив службу на посаді командира відділення 2-ї державної пожежної частини м. Чернігів, та мав спеціальне звання прапорщика служби цивільного захисту. Позивач мав статус особи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Ці обставини підтверджуються наказом №356 о/с від 29 жовтня 2010 р. згідно з Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту виключений з кадрів МНС за пп.3п.99 ( за станом здоров’я) у відставку ( зі зняттям з військового обліку). Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту, в тому числі статус та порядок проходження служби особовим складом, врегульовані Законом України «Про правові засади цивільного захисту».
Згідно довідки від 09.12.2010 на отримання речового майна, що належало для видачі ОСОБА_3 зазначено старого зразку –на суму 1756,72, нового зразку - 3459,39. Даний перелік стосується проходження служби з 2001 –2010 роки.
Позивач про виплату йому грошової компенсації за неотриманий їм формений одяг за час проходження служби з заявою на ім’я начальника Головного управління МНС України в Чернігівській області звернувся 18.11.2010 року.
Також, відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту забезпечується за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України, форменим одягом та відповідними знаками розрізнення.
Згідно статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Проте ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників, а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення –члени сімей військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців і осіб рядового 1 начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; знижка плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова (енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатна відправка та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.
Оскільки в спірній ситуації існують декілька нормативних актів, які по- різному регулюють дане питання, то застосуванню підлягає норма закону, з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, а саме Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік».
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що при прийнятті рішеня по справі суд першої інстанції не зверну увагу на те, що відповідно до Закону України від 17.02.2000 "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію частини другої статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що передбачала одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна було зупинено. Зазначена норма зупинялася щорічно аж до тих пір, як Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 2 статті 91 було виключено. На день звернення позивача до суду зміни до законодавчого акта не вносились.
У випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, як вбачається з змісту позовної заяви та позовних вимог позивач просить розглянути неправомірність дій відповідача та зобов’язати вчинити певні дії щодо нарахування та виплати за весь період проходження служби починаючи з 1992 р по 2010 р., але в матеріалах справи не міститься обґрунтування щодо поновлення пропущеного строку звернення .
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах свої повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим вбачаються підстави для її скасування та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління МНС України в Чернігівській області задовольнити
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року скасувати
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Чернігівській області про зобов’язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Гром
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: Л.В. Бєлова