КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-31/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Короленко С.В.     

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого

суддів     

при секретарі Гром Л.М.,  

Бужак Н.П.,

Ісаєнко Ю.А.,    

Губа О.В.,    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_5  на постанову  Солом’янського районного  суду міста Києва від 09 лютого  2010 року у справі за позовом  ОСОБА_5  до  інспектора  ДПС Бережанського  взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України  в Київській області  Тихого Олега Миколайовича,  УДАІ ГУМВС України  в Київській області, третя особа -  інспектор адміністративної практики  ВДАІ Києво-Святошинського  району при  УДАІ ГУМВС України в Київській області  Гришмана Ігоря Миколайовича, про  визнання дій незаконними,

  в с т а н о в и в:

ОСОБА_5  звернувся до  Солом’янського  районного суду  міста Києва від 09 лютого 2010 року з позовом до інспектора  ДПС Бережанського  взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України  в Київській області  Тихого Олега Миколайовича,  УДАІ ГУМВС України  в Київській області  про  визнання дій незаконними.

Постановою  Солом’янського районного  суду міста Києва від 09 лютого  2010 року  в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Солом’янського районного  суду міста Києва від 09 лютого 2010 року, ОСОБА_5  звернувся до Київського апеляційного адміністративного  суду  з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм права.

У судове засідання з’явився позивач ОСОБА_5, інші  сторони не з’явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

08 листопада 2009 року о 19.00 год. Позивач, керуючи автомобілем Ауді, д/н НОМЕР_1, рухався автошляхом Харків-Київ у напрямку Києва, Але був зупинений Відповідачем Тихим О.М. у зв’язку з нібито перевищенням ОСОБА_5 дозволеної швидкості руху. Зафіксованим за допомогою приладу «Визир». ОСОБА_5 свою вину у вчиненні правопорушення заперечував, наполягаючи на тому, що зафіксована приладом «Визир»швидкість йому не належить, оскільки він рухався без перевищення.

На підставі зазначеного факту інспектор Тихий О.М. склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5

Позивач оскаржив зазначений протокол та  дії інспектора по  складенню протоколу до суду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на  те, що протокол про адміністративне правопорушення не створює для особи будь-яких наслідків правового характеру.  

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком з огляду на слідуюче.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня  2001 року №1306 (далі  - Правила) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В силу частини 3  статі 2  КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія  звертає увагу на те, що ОСОБА_5 оскаржив до суду протокол про адміністративне  правопорушення № від 08 листопада  2009 року серії АІ №107931.

Відповідно до пункту 1 частини другої  статті 17 КАС Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема,  спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов’язки, а також не є обов’язковим для виконання.

Таким чином, суд першої інстанції помилково  розглянув і вирішив питання про протиправність  протоколу про адміністративне  правопорушення  № від 08 листопада  2009 року серії АІ №107931 та правомірність дій  відповідача при складенні протоколу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час суду не було надано будь-яких доказів які б свідчили, що вимірювач швидкості спеціальний технічний прилад «Визир»є автоматичним засобом фіксації в матеріалах справи відсутні.

Вказаний пристрій знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції та управляється ним безпосередньо (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як швидкість, об'єкт зйомки, його режими і т. п.).

Суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності спеціального технічного приладу «Визир», тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи  на те, що однією з вимог позову є скасування протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки провадження у справі відкрито, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про застосування у цьому випадку пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає   скасуванню, а провадження у справі закриттю.

В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись статтями 195,196, 202, 203, 205 КАС України, суд   

                                                  постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити частково.

Постанову  Солом’янського районного  суду міста Києва від 09 лютого  2010 року скасувати та закрити провадження у справі.

          Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя                                        Л.М. Гром

Судді                                                            Н.П. Бужак    

                                                                      Ю.А. Ісаєнко