Категорія №14
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2011 року Справа № 2а-1282/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Вівдюк М.М.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Дементьєва С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
07 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, яким просила визнати дії посадових осіб відділу ветеринарної міліції по проведенню карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області незаконними та протиправними та зобов’язати посадових осіб повернути ветеринарний товар, який був вилучений при проведенні перевірки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 27.10.2010 працівниками відділу ветеринарної міліції по проведенню карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області було проведено перевірку ветеринарної аптеки, яка належить позивачу. Як зазначили особи, які проводять перевірку, направлення на перевірку було видано УМВС України в Луганській області для проведення перевірки фактів незаконного обігу наркотичних, психотропних, сильнодіючих та ядовитих лікарських засобів. В ході перевірки фактів незаконного обігу наркотичних, психотропних, сильнодіючих та ядовитих лікарських засобів не було виявлено. Однак при проведенні перевірки були встановлені факти реалізації в аптеці ветеринарних препаратів з порушенням строку давнини, без маркування на державній мові. Даний факт було викладено в акті перевірки від 27.10.2010. Препарати, які були перелічені в акті, були вивезені перевіряючими. 29.11.2010 головний державний інспектор ветеринарної медицини в м. Луганську виніс постанову №09 про утилізацію та знищення вилучених ветеринарних медикаментів. За таких підстав позивач вважає, що відповідач порушив норми чинного законодавства, а саме незаконно провели перевірку, незаконно утримують та зберігають вилучений товар.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та уточнили свої пояснення та зазначили, що ані в Законі «Про ветеринарну медицину», ані в Положенні про підрозділи про ветеринарну міліцію не має завдань та повноважень щодо запобігання незаконного обігу наркотичних , психотропних та інших лікарських препаратів. Ветеринарна міліція відповідно до положення організаційно підпорядковане заступникам начальника УМВС в областях, функціонально начальникам відповідних територіальних органів Держкомветмедицини. Крім того, завдання, покладені на Держкомвермедицину на рік, півріччя плануються та затверджуються Держкомветмедициною, доводяться територіальним органам. Таким чином, видане відповідачем направлення є незаконним та відповідно таке, що не дає право працівникам ветеринарної міліції на проведення такої перевірки.
Крім того, перевіряючими були порушенні норми Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а саме працівники підрозділу ветеринарної міліції перевищили свої повноваження при вилученні ветеринарного товару, а саме незаконно вилучили та передали на зберігання підприємцю, який не має правових підстав займатися зберіганням вилученої продукції, та можливо умови для зберігання ветеринарних препаратів.
Також представник позивача зазначив, що 02 грудня 2010 року було проведено перевірку додержання ліцензіатом Ліцензійних умов та фактів наявності ветеринарних медикаментів і препаратів з протермінованим терміном придатності або без маркування на українській мові не встановлено.
Таким чином позивач та його представник просили визнати дії відповідача незаконними та неправомірними по проведенню перевірки 27.10.2010 посадовими особами відділу ветеринарної міліції по проведенню карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області та зобов’язати відповідача повернути ветеринарний товар, незаконно вилучений посадовими особами відповідача.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що в ході проведення перевірки в аптеці ПП ОСОБА_1 були встановлені факти реалізації ветеринарних препаратів з вичерпаним терміном придатності, не зареєстрованих на території України та без маркування на державній мові, що є порушенням ст. 67 Закону України «Про ветеринарну медицину». У зв’язку з тим, що ветеринарна міліція у своїй діяльності керується Законом України «Про міліцію», яким надано право працівникам міліції вилучати у громадян, посадових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи. За таких підстав представник відповідача вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, як приватний підприємець, знаходилася на спрощеної системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 15.12.2009 (а.с.39).
26 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримала ліцензію №НОМЕР_1 на роздрібну торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами. Строк дії ліцензії з 26 жовтня 2009 року по 25 жовтня 2014 року (а.с.6).
22 жовтня 2010 року Управління МВС України в Луганській області видало розпорядження про проведення комплексних оперативно-профілактичних заходів з виявлення та перекриття каналів витоку підконтрольних лікарських засобів з об’єктів легального обігу на виконання розпорядження Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2010 №978 (а.с.40-42).
27 жовтня 2010 року на виконання Указу Президента України №192/2001 від 22.03.2001 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні», Закону України «Про ветеринарну медицину», розпорядження УМУВ України в Луганській області №1126 від 22.10.2010 було винесено припис №84, яким було доручено старшому інспектору відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області капітану міліції Середі В.В. та інспекторам відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області капітану міліції Євсєєнко Д.М., капітану міліції Макарову А.О., старшому лейтенанту міліції Коцуру В.В., старшому лейтенанту міліції Гнилицбкому Р.О. здійснити перевірки суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну та оптову реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів, декоративних тварин і птахів, та основних вимог до діяльності аптек, зоомагазинів їх структурних підрозділів і організації торгівлі засобами захисту тварин (імунобіологічними, біологічними, рослинними, хімічними, хіміко-фармацевтичними та іншими ветеринарними препаратами), кормами, кормовими добавками, засобами ветеринарної медицини (матеріалами, обладнаннями, приладами, інструментом тощо), які призначені для ветеринарної діяльності, а також осіб, які здійснюють ветеринарну практику в м. Луганську, в тому числі ПП ОСОБА_1 (а.с.43).
За результатами перевірки було складено акт від 17.10.2010, в якому було зазначено факт реалізації ветеринарних медикаментів, препаратів, кормів не зареєстрованих на території України (відсутнє реєстраційне посвідчення), реалізація товару після закінчення терміну придатності, а також відсутнє маркування на державній мові препаратів, перелічених в акті перевірки. (а.с.43-45). Акт перевірки підписаний позивачем. Без заперечень та зауважень. В акті перевірки зазначено, що усі вищезазначені препарати, медикаменти та корма були вилучені з обороту згідно діючого ветеринарного законодавства.
На підставі акту перевірки 27.10.2010 інспектором відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області капітану міліції Євсєєнко Д.М. було винесено припис про заборону обігу вилучених препаратів, медикаментів та інше до вирішення питання щодо їх подальшого використання, не допускати в обіг ветеринарні препарати не зареєстровані в Україні, не маркованих на українській мові та з закінченим строком використання. Даний припис позивач отримав 27.10.2010 (а.с.46).
29 листопада 2010 року головним державним інспектором ветеринарної медицини в місті Луганську Перепльотчиковим М.О., на підставі матеріалів перевірки по факту порушення ПП ОСОБА_1 діючого ветеринарного законодавства, було винесено постанову №09 про подальше використання вилучених ветеринарних медикаментів, препаратів і кормів, яким було прийнято вилучений товар утилізувати та знищити згідно чинного ветеринарного законодавства, документи, підтверджуючи про виконання постанови надати на адресу Управління ветеринарної медицини в місті Луганську. Дану постанову позивач отримав 29.11.2010 (а.с.47-48).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані здійснювати свої функції , у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №395 (далі - Положення), визначає організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС (далі - підрозділи ветеринарної міліції), завдання та повноваження цих підрозділів, а також права та обов'язки їх працівників.
Відповідно до п.3 Положення управління ветеринарної міліції є самостійним структурним підрозділом МВС, який організаційно підпорядковується одному із заступників Міністра внутрішніх справ згідно з розподілом обов'язків, а функціонально - Держкомветмедицини. Територіальні підрозділи ветеринарної міліції організаційно підпорядковуються заступникам начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ, а функціонально - начальникам відповідних територіальних органів Держкомветмедицини.
Відповідно до п.4 Положення роботу підрозділів ветеринарної медицини організовує МВС з урахуванням завдань, покладених на Держкомветмедицини.
Згідно п.5 Положення підрозділи ветеринарної міліції у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами МВС і Держкомветмедицини та цим Положенням.
Відповідно до п.16 Положення працівники підрозділів ветеринарної міліції мають право:
- безперешкодного доступу без попередження до потужностей (об'єктів) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду в будь-який час їх роботи;
- у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, безперешкодного доступу в будь-який час до потужностей (об'єктів), якщо вони розташовані в межах карантинної зони, для проведення перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та необхідних ветеринарно-санітарних заходів в умовах карантину тварин;
- вносити пропозиції місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування щодо проведення спеціальних ветеринарно-санітарних, організаційно-господарських та інших заходів на території, на якій встановлено карантин або введено попередні карантинні обмеження;
- одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану, забезпечення безпечності товарів та виявлення причин виникнення хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони;
- перевіряти додержання вимог ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів під час транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду;
- перевіряти додержання вимог ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах);
- вносити відповідним органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності обов'язкові до розгляду подання (інформацію) про необхідність усунення причин правопорушень і умов, що сприяють їх вчиненню;
- готувати матеріали для розгляду державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями з питань, що належать до компетенції підрозділів ветеринарної міліції;
- вимагати від керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності надання пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого належить до компетенції підрозділів ветеринарної міліції;
- складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати в установленому порядку матеріали про порушення законодавства з питань ветеринарної медицини;
- видавати приписи щодо:
- здійснення обов'язкових для виконання ветеринарно-санітарних заходів, обмеження, заборони або припинення відповідно до законодавства господарської діяльності (у тому числі такої, яка провадиться на підставі експлуатаційного дозволу) підприємств, установ та організацій усіх форм власності та фізичних осіб у разі порушення ними вимог законодавства з питань ветеринарної медицини, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей і тварин;
- тимчасової заборони обігу харчових продуктів, що підлягають контролю ветеринарної служби, у разі, коли є підозра, що вони небезпечні, не придатні для споживання або неправильно марковані, до отримання результатів їх лабораторного дослідження;
- інших випадків порушення вимог законодавства з питань ветеринарної медицини.
Працівники підрозділів ветеринарної міліції - державні інспектори ветеринарної медицини мають також інші права, передбачені законами України.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України №55 від 20.01.2004 «Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України», припис – документ, в якому зазначено повноваження підлеглого, надані йому на виконання службових обов’язків чи конкретного доручення.
Судом не приймаються посилання відповідача, що видане відповідачем направлення є незаконним та відповідно таке, що не дає право працівникам ветеринарної міліції на проведення такої перевірки, як підстави визнання дій відповідача незаконними та протиправними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що припис на проведення перевірки був наданий відповідно до розпорядження УМВС України в Луганській області. Крім того, в приписі не зазначено, що проводиться перевірка саме з заходів запобігання незаконному обігу наркотичних препаратів, та приписом чітко визначено мета перевірки та з яких питань проводиться перевірка.
Судом також не приймаються посилання позивача, що при вилученні ветеринарного товару працівники ветеринарної міліції діяли в порушення норм чинного законодавства з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» №1393 від 14.01.2000 (далі – Закон №1393), ветеринарно-санітарні заходи — будь-які заходи, у тому числі на виконання законів, постанов, інших нормативно-правових актів, зводів правил, вимог та процедур, включаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, визначення критеріїв кінцевого продукту, методів переробки та виробництва, процедур тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, включаючи відповідні вимоги, пов’язані з транспортуванням об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:
а) захисту життя і здоров’я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів;
б) захисту життя і здоров’я людей або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах;
в) захисту життя і здоров’я людей від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них.
Згідно зі ст. 5 Закону №1393 неякісна та небезпечна продукція підлягає обов’язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону №1393 спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю продукції (далі — спеціально уповноважені органи виконавчої влади), на підставі результатів відповідних перевірок видають у межах своїх повноважень обов’язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальше поводження з нею.
Згідно зі ст. 8 Закону №1393 вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється власником цієї продукції шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб’єктами підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав власності на продукцію. Вилучена з обігу неякісна та небезпечна продукція повинна зберігатися власником у належно обладнаних і опломбованих (опечатаних) приміщеннях.
Тобто з урахуванням поняття власник продукції (ст. 1 Закону №1393), вилучення продукції з обігу — фактичне припинення обігу (реалізації) продукції, здійснене в установленому порядку, за рішенням власника продукції, фізична або юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності усіх форм власності, що виробляє чи реалізує відповідну продукцію, або спеціально уповноважених органів виконавчої влади в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.
Згідно з п.23 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;
З урахуванням того, що Положенням про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів прямо передбачено, що підрозділи ветеринарної міліції у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами МВС і Держкомветмедицини та цим Положенням, та Законом України «Про міліцію» надано право вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, суд дійшов до висновку, що працівниками відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області при вилученні з обігу ветеринарних медикаментів у ПП ОСОБА_1 не було перевищено повноважень та діяли в межах, наданих законом.
Судом не приймається в якості доказу відсутності порушень ПП ОСОБА_1 вимог ветеринарного законодавства в частині наявності ветеринарних медикаментів і препаратів з протермінованим терміном придатності або без маркування на українській мові акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов №5 від 02.12.2010, оскільки даний акт було складено після перевірки відділом ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів УМВС України в Луганській області та вилучення з обігу ветеринарних медикаментів, щодо яких було встановлено порушення.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач діяв в межах наданих йому Законами, іншими нормативними актами, повноважень щодо проведення перевірки та вилучення товару за наслідками перевірки, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтею 2, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 09 березня 2011 року.
Суддя О.В. Ірметова