Категорія №9.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2011 року Справа № 2а-482/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства «Бріз» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149219,16 грн., -
В С Т А Н О В И В:
11 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного малого підприємства «Бріз» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149219,16 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.
В період з 08.11.2010 по 10.11.2010 фахівцями ДПА в Луганській області була здійснена перевірка Приватного малого підприємства «Бріз» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої відображені в акті перевірки від 10.11.2010. За результатами проведеної перевірки Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області прийнято рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149219,16 грн.
Позивач вважає, що ДПА в Луганській області не мали законних підстав для проведення перевірки, не повідомили підприємство за 10 днів до початку проведення перевірки, акт перевірки, складений за її результатами не відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок. Такі факти дають позивачу вважати, що перевірка проведена без належних правових підстав.
Підставою для застосування фінансових санкцій стали висновки акту перевірки, де вказано, що перевіркою порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації нібито встановлені наступні відхилення, а саме:
- бензин А-92 – 7239,00 літрів (фактичні залишки) + 1220,02 літрів (реалізація) – 15951,72 літрів (залишок на початок зміни)=7492,70 літрів (нестача);
- бензин А-95 – 2709,00 літрів (фактичні залишки) + 266,66 літрів (реалізація) – 4353,61 літрів (залишок на початок зміни)= 1377,95 літрів (нестача);
- бензин А-76 – 5369,00 літрів (фактичні залишки) +367,49 літрів (реалізація) – 6669,17 літрів (залишок на початок зміни)=932,68 літрів (нестача);
- дизпаливо – 7773,00 літрів (фактичні залишки)+390,00 літрів (реалізація) – 8576,19 літрів (залишок на початок зміни)=413,19 літрів (нестача).
Нестача нафтопродуктів на АЗС №2 утворилась за період з 01.07.2009 по 01.07.2010 та за період з 01.07.2010 по 01.11.2010. Так, 31 жовтня 2010 року на АЗС №2 була проведена річна інвентаризація станом на 01.11.2010 залишків нафтопродуктів, по результатам якої складено акт №3 від 02.11.2010 та встановлено
- дизпаливо – бухгалтерські залишки – 14035,00; фактичні залишки (згідно з актом вимірювань) – 13567,00; нестачі у літрах – 468,00
- бензин А-92 (резервуар №2)– бухгалтерські залишки – 33947,00; фактичні залишки (згідно з актом вимірювань) – 17298,00; нестачі у літрах – 7378,00
- бензин А-95 – бухгалтерські залишки – 8769,00; фактичні залишки (згідно з актом вимірювань) – 7460,00; нестачі у літрах – 1309,00
- бензин А-92 (резервуар №4)– фактичні залишки (згідно з актом вимірювань) – 9271,00
- бензин А-80 – бухгалтерські залишки – 11866,00; фактичні залишки (згідно з актом вимірювань) – 10930,00; нестачі у літрах – 936,00.
Постійно діючою інвентаризаційною комісією розглянуто факти нестачі нафтопродуктів на АЗС №2 за період з 01.07.2009 по 01.11.2010 та були складені відповідні акти інвентаризації на кінець кожного місяця за цей період. По результатам розгляду актів інвентаризації позивачем прийнято рішення нестачу нафтопродуктів на АЗС №2 визнати обґрунтованою та списати нестачу на результати фінансово-господарської діяльності, тобто за рахунок свого прибутку. Але перевіряючи ми під час перевірки були взяті залишки нафтопродуктів за даними реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО), згідно денного звіту №1640 від 09.11.2010, які вони не звірили з даними бухгалтерського обліку та не врахували, що позивачем проведена річна інвентаризація, в акті якої вказані ці нестачі. Розходження залишків нафтопродуктів між даними РРО і фактичними залишками (згідно замірів) позивач пояснює тим, що залишки нафтопродуктів по РРО не були от кориговані на кількість нестач, які виникли за період з 01.07.2009 по 01.11.2010. Коригування залишків нафтопродуктів можливе тільки після закриття зміни, з виконанням денного Z-звіту. Середньоденна реалізація АЗС за серпень місяць бензину А-92 складає близько п’яти тисяч літрів за зміну, при різниці температури будуть нестачі, а якщо в цей день буде ще й надходження нафтопродуктів, то після зливання нестачі можуть сягати більше ста літрів нафтопродукту. При постійному виконанні коригування в РРО залишків нафтопродуктів на кінець зміни, позивач не захищений перед контролюючими органами, а саме: якщо перевірка проводиться ними у кінці дня при тій реалізації бензину А-92 в літній період та ще й з надходженням нафтопродуктів від постачальників – буде нестача, а в зимовий період - будуть надлишки. Коригування залишків нафтопродуктів (з урахуванням нестач (надлишків) в РРО проводиться позивачем за результатами річної інвентаризації. Наприкінці кожного місяця, позивачем перед закриттям зміни виконуються заміри фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах, про що складається акт вимірювання нафтопродуктів форми №3-НП, у якому вказується марка нафтопродукту, номер резервуара, загальна висота наповнення, загальний об’єм нафтопродукту згідно градуіровочних таблиць, рівень підтоварної води (якщо таке є), густина і температура нафтопродукту. При виведенні позивачем фактичних (бухгалтерських) залишків нафтопродуктів на кінець кожного місяця по АЗС робиться списання природних втрат нафтопродуктів. Після цього, виводяться нестачі (надлишки) по даній АЗС, про що складається акт інвентаризації, у якому фіксується дані нестачі (надлишки). Тобто, висновок фахівців податкового органу відносно нестачі є необґрунтованим.
На підставі викладеного представник позивача просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасувати рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149 219,16 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на таке.
В період з 08.11.2010 по 10.11.2010 посадовими особами ДПА в Луганській області на підставі направлення на перевірку від 05.11.2010 №440 та плану перевірок на листопад 2010 року була проведена планова перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій АЗС №2, розташованої за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, пл. Товарна, 22 а. За результатами перевірки складено акт від 10.11.2010, зареєстрований в ДПА 15.11.2010 за № 0399/12/32/23/23262116. Шляхом співставлення наданої інформації (звіти АЗС №17-НП та журнал за формою №31-НП) про наявність палива на початок зміни, надходження та реалізації ПММ протягом зміни (Х звіт РРО), з фактичними залишками палива на момент перевірки та наявність нестачі підтверджується копіями первинних документів. Фактичні залишки запасів ПММ під час перевірки відображені у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) додаток №3 до акту, де зазначено відхилення, а саме: нестача на загальну суму 75211,27 грн. та є посилки, що відомість (стовбці 4 та 5) заповнено на підставі даних бухгалтерського обліку.
Документальне відображення записів у бухгалтерському обліку регламентовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі Положення № 88), де п.2.2 зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускаються складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
При складанні акту перевірки в описовій частині перевіряючи не послались на надані первинні документи, але зазначене не спростовує факт наявності виявлених у ході перевірки порушень. Надання первинних документів під час перевірки підтверджується записами в скарзі та додатком № 3 до акту.
На підставі викладеного, представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону, здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, порядок проведення яких встановлено зазначеними ст. ст. 11-1, 11-2.
Згідно ст.11 п.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Як зазначено у ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 08.11.2010 по 10.11.2010 посадовими особами ДПА в Луганській області на підставі направлення на перевірку від 05.11.2010 №440 та плану перевірок на листопад 2010 року була проведена планова перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій АЗС №2, розташованої за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, пл. Товарна, 22 а. За результатами перевірки складено акт від 10.11.2010, зареєстрований в ДПА 15.11.2010 за № 0399/12/32/23/23262116. Перевіркою встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України Про РРО, а саме порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації встановлені наступні відхилення, а саме:
- бензин А-92 – 7239,00 літрів (фактичні залишки) + 1220,02 літрів (реалізація) – 15951,72 літрів (залишок на початок зміни)=7492,70 літрів (нестача);
- бензин А-95 – 2709,00 літрів (фактичні залишки) + 266,66 літрів (реалізація) – 4353,61 літрів (залишок на початок зміни)= 1377,95 літрів (нестача);
- бензин А-76 – 5369,00 літрів (фактичні залишки) +367,49 літрів (реалізація) – 6669,17 літрів (залишок на початок зміни)=932,68 літрів (нестача);
- дизпаливо – 7773,00 літрів (фактичні залишки)+390,00 літрів (реалізація) – 8576,19 літрів (залишок на початок зміни)=413,19 літрів (нестача).
На підставі акту перевірки Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області прийнято рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149 219,16 грн.
Судом встановлено, що при прийнятті зазначеного рішення відповідач виходив з того, що позивач зобов’язаний вести облік товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, що ним не було дотримано. Проте суд з таким твердженням не погоджується та зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР.
Згідно п. 12 ст. 3 зазначеного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) .
Згідно ст. 20 цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція в розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку та способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів .
Крім того, згідно ч.1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатись облікові документи.
За приписами ч.ч. 3,4,5 ст. 9 зазначеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм Закону вбачається, що облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Пунктом 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачений обов’язок суб’єкта господарювання вести обік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Відповідальність за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» настає у разі реалізації суб’єктом підприємницької діяльності товарів, не облікованих у встановленому порядку.
Між тим, відповідачем в акті перевірки не зазначено у яких документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи обліку перевірялися.
З матеріалів справи судом не вбачається, що відповідачем перевірялася правильність ведення документів обліку господарських операцій та виявлено не відображення в них товарів за місцем їх реалізації.
Суд зауважує, що під час здійснення перевірки працівники податкового органу не були позбавлені можливості витребувати у позивача документи обліку та пересвідчитися у їх наявності.
Аналіз вищенаведених норм доводить неправомірність дій Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області при прийнятті рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149 219,16 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 10.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.03.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного малого підприємства «Бріз» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення №0000692340 від 01.12.2010 про застосування фінансових санкцій на суму 149 219,16 грн., задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області щодо застосування до Приватного малого підприємства «Бріз» штрафних фінансових санкцій.
Скасувати рішення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області №0000692340 від 01 грудня 2010 року про застосування до Приватного малого підприємства «Бріз» штрафних фінансових санкцій у розмірі 149 219,16 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «Бріз» судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра