Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2011 року Справа № 2а-1647/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ірметова О.В.
при секретарі: Вівдюк М.М.,
за участю представників сторін від:
позивача: Леонової З.Є
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області до Державного підприємства «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ :
23 лютого 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 26641,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований у якості СПД Лисичанською міською радою та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську. У відповідача за період з 26.04.2010 року по теперішній час утворився податковий борг з податку на додану вартість, який складається з самостійно узгоджених податкових зобов’язань. На адресу відповідача надсилалися податкові вимоги, однак до цього часу податковий борг не сплачений та продовжує збільшуватися. За таких підстав позивач просив відповідно до вимог ст. 95 ПК України стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість, звернувши стягнення на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках банку, який обслуговує платника.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні позовним вимогам.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення на адміністративний позов не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач Державне підприємство «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» зареєстроване Лисичанською міською радою 19.08.1996 (а.с.16).
28 квітня 2009 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 1 квартал 2009 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 641 грн. (а.с.15-16).
22 липня 2009 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 2 квартал 2009 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 1522 грн. (а.с.17-18).
28 жовтня 2009 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 3 квартал 2009 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 6486 грн. (а.с.19-20).
04 лютого 2010 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 4 квартал 2009 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 6147 грн. (а.с.21-22).
07 травня 2010 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 1 квартал 2010 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 1497 грн. (а.с.23-24).
Також відповідачем 10 серпня 2010 року було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року, в якому позивач зазначив суму збільшення, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 2711 грн. та суму штрафних санкцій, нарахованих платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки у розмірі 136 грн. (а.с.25).
09 серпня 2010 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 674 грн. (а.с.26-27).
03 листопада 2010 року відповідачем було подано до ДПІ в м. Лисичанську податкову декларацію з податку на додану вартість за 3 квартал 2010 року, в якій в рядку 27 позивач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 6831 грн. (а.с.28-29).
Позивачем на адресу відповідача, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надсилалась податкова вимога від 11.05.2010 року № 1/31, яка отримана відповідачем 28.05.2010 року, та друга податкова вимога від 05.07.2010 №2/40, яка отримана відповідачем 08.07.2010 (а.с.14).
Згідно ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, податок на додану вартість, плата за землю, збір за забруднення навколишнього природного середовища належать до загальнодержавних і справляються на всій території України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 цього ж Закону України встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – закон №2181), податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 закону №2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з п.п 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону №2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за період 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року платником податку ДП «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» визначено самостійно та вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, та на день звернення податкового органу до суду податковий борг не сплачений, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.
Відповідно до п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області до Державного підприємства «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів» (м. Лисичанськ-17, Луганська обл.., і.к.05509369) з рахунку у банку, який обслуговує платника: філія ПАТ ПІБ в м. Луганську, р/р 2600730192427, на користь Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 26641,80 (двадцять шість тисяч шістсот сорок одна грн. 80 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 10 березня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова