Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 березня 2011 року Справа № 2а-9856/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: Валєєва М.В. (довіреність № 59 від 17.08.2010 року);
від відповідача: Бойко Г.П. (довіреність № 01/07-20 від 04.01.2011 року);
Хворостянної С.В. (довіреність № 2396/07-20 від 09.09.2011 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Конард» до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання незаконним та скасування рішення № 826 від 17.11.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Конард» (далі-Позивач) звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання незаконним та скасування рішення № 826 від 17.11.2010 року.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив таке.
З 22.03.1995 року позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, про що виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.03.1995 року було видано свідоцтво серії АОО № 485449 та головним управлінням статистики у Луганській області 13.05.2010 р. видано довідку серії АА №289215.
Як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач був зареєстрований в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.
26.11.2010 року позивачем було отримане рішення № 826 від 17.11.2010 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 648,18 грн. та нарахована пеня в сумі 15377,29 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 04.08.2007 року по 29.10.2010 року.
Позивач вважав, що прийняте рішення відповідач застосував до нього неправомірно, оскільки п.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виконавчі органи пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Тобто, позивач вважав, що вказані права відповідача та донараховані внаслідок їх реалізації суми - є фінансовою відповідальністю за порушення термінів сплати страхових внесків.
Згідно з розрахунком, наданим відповідачем до спірного рішення, термін, за який до ТОВ «Конард» було застосовано штрафні санкції складав з 20.07.2005 року по 20.04.2007 року.
Штрафні санкції за вказаний період до ТОВ «Конард» вже була нарахована та стягнена за рішеннями суду та частково сплачувалися позивачем в загальному порядку, а саме: рішенням Господарського суду Луганської області по справі № 4/176 від 20.05.2005 року; постановою Господарського суду Луганської області по справі № 4/554ад від 12.12.2006 року; постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9420/08 від 13.10.2008 року.
Вказані судові рішення набули чинності, за ними відкриті виконавчі провадження та вони частково виконані.
Позивач вважав, що застосування до ТОВ «Конард» фінансових санкцій та пені за одне і теж порушення і за один і той же період двічі суперечить ст.61 Конституції України, якою чітко визначено, що ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, позивач вважав, що ТОВ «Конард» було двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин позивач просив визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 826 від 17.11.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеними у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях та просили суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі (аркуші справи 31-33, 96-98).
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що позивач - ТОВ «Конард» зареєстровано з 22.03.1995 року як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, про що виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.03.1995 року було видано свідоцтво серії АОО № 485449 та головним управлінням статистики у Луганській області 13.05.2010 р. видано довідку серії АА №289215.
Як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач зареєстрований в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.
Рішенням відповідача за № 826 від 17.11.2010 року на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі-Закон № 1058) за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до позивача було застосовано штраф в розмірі 648,18 грн. та нарахована пеня в розмірі 15377,29 за період з 04.08.2007 року по 29.10.2010 року, які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягали перерахуванню (сплаті) на рахунок відповідача (аркуш справи 6).
До оскаржуваного рішення відповідачем був наданий розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5% (розділ 1) ТОВ «Конард» РН-1202021278 Код-21835016 та розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% (розділ 1) ТОВ «Конард» РН-1202021278 Код-21835016, з яких вбачається, що борг у позивача виник з 20.07.2005 року (20.06.2005 року), однак суми сплати за боргом відповідачем зараховувались згідно календарної черговості починаючи з 14.09.2007 року, в результаті чого у позивача виникла пеня та штрафна санкція за період розрахунку з 04.08.2007 року по 29.10.2010 року (згідно розрахунку 1-5%: штрафна санкція – 164,19 грн., пеня – 1782,53 грн., згідно розрахунку 4%, 32%, 42%: штрафна санкція – 483,99 грн., пеня – 13594,76 грн.) (аркуші справи 7-8).
Таким чином, з картки особового рахунку страхувальника та пояснень представників сторін вбачається, що страхові внески були перераховані підприємством починаючи з 14.09.2007 року по 29.10.2010 року до УПФУ Жовтневого району м. Луганську були зараховані відповідачем у погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку календарної черговості (аркуш справи 7, 8).
Вказане рішення було отримано позивачем 26.11.2010 року, про що свідчать обставини викладені в позовній заяві, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні (аркуш справи 3).
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності зарахування відповідачем поточних платежів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, правомірності прийнятого рішення № 826 від 17.11.2010 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Сам факт існування заборгованості, розмір недоїмки, пені, фінансових санкцій сторонами не оспорюється.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих заперечень суд враховує таке.
За змістом статей 14, 15 Закону № 1058 позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.1 Закону № 1058 страхові внески — кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.6 ст.20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до абз.3 ч.6 ст.20 Закону № 1058 в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Частиною 12 ст.20 Закону № 1058 визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 1 ст.106 Закону № 1058 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.106 Закону № 1058 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.5 ст.106 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, Законом № 1058 прямо визначено право УПФУ зараховувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та штрафних санкцій, у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції у порядку календарної черговості.
Як вбачається з картки особового рахунку страхувальника - позивач на час сплати поточних платежів з 14.09.2007 року по 29.10.2010 року мав несплачену недоїмку, фінансові санкції та пеню (аркуші справи 7-8).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зараховані поточні платежі у рахунок сплати недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Посилання представника позивача на рішення Господарського суду Луганської області по справі № 4/176 від 20.05.2005 року; постанову Господарського суду Луганської області по справі № 4/554ад від 12.12.2006 року; постанову Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9420/08 від 13.10.2008 року, якими вже нібито частково було стягнуто з позивача недоїмку, штрафну санкцію та пеню не заслуговують на увагу суду, оскільки як вбачається з цих рішень ТОВ «Конард» дійсно було зобов’язано сплатити недоїмку, штрафну санкцію та пеню за відповідні періоди, однак враховуючи несвоєчасну їх сплати та зарахування відповідачем поточних платежів в порядку календарної черговості їх виникнення в порядку, встановленому ч.5 ст.106 Закону № 1058 суд вважає помилковим висновок позивача про повторне стягнення з нього недоїмки, штрафної санкції та пені за вказаний період (аркуші справи 9-25).
Суд також вважає беззмістовним висновок позивача про те, що згідно листа Ленінського ВДВС ЛМУЮ від 16.02.2011 року за № 2023 частково сплачені недоїмка, штрафна санкція та пеня та по деяким рішенням виконавче провадження закрито у зв’язку з його повним виконанням (з вересня 2006 року по березень 2008 року), оскільки згідно з приписами ч.5 ст.106 Закону № 1058 законодавцем не розділяється відповідні сплати страхових внесків, штрафної санкції та пені за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, а відтак відповідач мав право та діяв правомірно спрямовуючи суми коштів, що надходили за відкритими виконавчими провадженням за вказаними судовими рішення в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення (аркуш справи 106).
Що стосується вимоги щодо скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганську за № 826 від 17.11.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 16025,47 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Абзацом 2 п.2 ч.9 статті 106 Закону № 1058 встановлено, що одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною 12 ст.106 Закону № 1058 встановлено, що нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
З картки особового рахунку страхувальника – ТОВ «Конард» вбачається, що за несвоєчасну сплату страхових внесків позивачем за період з 04.08.2007 року по 29.10.2010 року відповідачем було застосовано штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, що становить 648,18 грн. (аркуш справи 6-8).
Також, з розрахунків по пені вбачається, що на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій відповідачем позивачу нарахована пеня у сумі 15377,29 грн. (аркуш справи 6-8).
Частиною 13 ст.106 Закону № 1058 передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2010 року першим заступником начальником УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська було прийнято рішення № 826 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (аркуш справи 6), яке було отримано позивачем 26.11.2010 року, що підтверджується викладеними обставинами у позові (аркуш справи 3, 6).
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачем рішення № 826 від 17.11.2010 року було прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з чим позовна вимога щодо скасування цього рішення є також необґрунтованою.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представниками відповідача доведено суду правомірність прийнятого УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська рішення № 826 від 17.11.2010 року, у зв’язку з чим, суд вважає за потрібне у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
За змістом ст.94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ТОВ "Конард" до УПФУ в Жовтневому р-ні м. Луганськ про визнання незаконним та скасування рішення № 826 від 17.11.2010 року відмовити повністю за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 14 березня 2011 року.
Суддя А.А. Лагутін