Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2011 року Справа № 2а-1244/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя: Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.,
від позивача Жадан О.О. (довіреність № 17232/10 від 31.12.2010р. дійсна до
31.12.2011р.);
від відповідача Глушков Г.В. (довіреність № 6 від 01.12.2010р. дійсна 31.11.2011р.);
Дядько Г.П. (довіреність № 56 від 01.12.2010р. дійсна 31.11.2011р.)
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 1 279 814,00 грн., за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи у банках обслуговуючих його, -
ВСТАНОВИВ:
07 лютого 2011 року державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення грошових коштів на суму податкового боргу в сумі 1 279 814,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» зареєстроване у якості суб’єкта підприємницької діяльності Лисичанською міською радою Луганської області та знаходиться на обліку в державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області як платник податків з 27.04.1992 року за № 1-50, ідентифікаційний номер 13401321.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» самостійно податковий борг з податку з податку на додану вартість не сплатило, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» є підприємством теплової комунальної енергетики заснованим на майні територіальної громади м. Лисичанська. КП «Лисичанськтепломережа» займається виробництвом,, передачею і розподілом теплової енергії для населення і підприємств м. Лисичанська. З початку існування в цьому структурному складі з 1992 року підприємство працює в умовах низької платожоспроможності споживачів – населення і підприємства, особливо у вугільній галузі, і постійного подорожчання матеріальних та енергетичних ресурсів. Важке фінансове становище підприємства ускладнює оплату нарахованих податків. Станом на 01.02.2011 року недоїмка та штрафні санкції тільки до Державного бюджету складають 2 941 077,00 грн. Майно КП «Лисичанськтепломережа» знаходиться у податковій заставі. Таким чином негайне стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» заборгованості призведе до повної зупинки підприємства, неможливості закінчити поточний опалювальний період і провести підготовку до наступного опалювального періоду, що стане причиною загострення санітарно-епідеміологічної обстановки в м. Лисичанську, аварій трубопроводів, каналізацій, технічним, екологічним проблемам, збільшенню захворюваності та смертності населення міста, завдасть непоправної шкоди майну територіальної громади м. Лисичанська.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд встановити порядок виконання рішення про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 1279814,00 (один мільйон двісті сімдесят дев’ять тисяч вісімсот чотирнадцять грн.) грн., у спосіб сплати даної заборгованості на протязі 120 календарних місяців рівними частками, починаючи з 01 березня 2011 року по 01 березня 2023 року включно в розмірі 10665,00 (десять тисяч шістсот шістдесят п’ять грн.) грн. щомісячно, зі сплатою останнього платежу в розмірі 10679, 00 (десять тисяч шістсот сімдесят дев’ять грн.) грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» як платник податків знаходиться на обліку в державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області з 27.04.1992 року за № 1-50, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 14 січня 2010 року № 2290 (арк. справи 4).
На підставі статті 2 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» взято на облік платника податку на додану вартість.
Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачені обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов’язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» подало до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області:
- податкову декларацію з податку додану вартість за листопад 2010 року від 17.12.2010 № 9005643554, в якій визначило податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 534 372,00 грн. (арк. справи 21-22);
- податкову декларацію з податку додану вартість за грудень 2010 року від 20.01.2011 № 9006398086, в якій визначило податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 745 442,00 грн. (арк. справи 23-24).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» було надіслано першу податкову вимогу від 21 січня 2002 року № 1/45, яка була направлена 23.01.2002 року листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 25.01.2002 року, та другу податкову вимогу від 26 березня 2002 року № 2/382, яка була вручена посадовій особі відповідача 26.03.2002 року (арк. справи 19, 20).
У державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28 січня 2011 року № 30139059 внесено запис про реєстрацію податкової застави всіх активів платника податків комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (арк. справи 16).
Оскільки перша податкова вимога від 21 січня 2002 року № 1/45 та друга податкова вимога від 26 березня 2002 року № 2/382 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Що стосується прохання відповідача щодо встановлення способу та порядку виконання рішення, суд виходить з наступного.
Так, сума заборгованості у відповідача-комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» виникла внаслідок важкого фінансового становища, що підтверджується балансом підприємства на 31.12.2010 року, звітом з праці за січень 2011 року, розрахунком обсягів заборгованості минулих років із різниці в тарифах на теплопостачання за 2005-2010 роки, довідкою про кредиторську заборгованість, довідкою про дебіторську заборгованість, довідкою про заборгованість за електроносії, довідкою про вартість природного газу, довідкою про зміну тарифів на електроенергію, у зв’язку з чим у останнього не має можливості найближчим часом виконати погашення боргу та виникає необхідність у встановленні способу виконання рішення по справі, на протязі 120 календарних місяців рівними частками, починаючи з 01 березня 2011 року по 01 березня 2023 року включно в розмірі 10665,00 грн. щомісячно, зі сплатою останнього платежу в розмірі 10679, 00.
Суд вважає зазначені обставини такими, що ускладнюють виконання судового рішення та вважає за необхідне встановити порядок виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» станом на дату розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1 279 814,00 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 1 279 814,00 грн. за податковим боргом з податку на додану вартість з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 16, 20, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 1 279 814,00 грн., за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи у банках обслуговуючих його задовольнити у повному обсязі.
Стягнути заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 1279814,00 грн. (один мільйон двісті сімдесят дев’ять тисяч вісімсот чотирнадцять грн.), за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Баумана, буд.17), ід.код № 13401321.
Встановити порядок виконання рішення про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 1279814,00 (один мільйон двісті сімдесят дев’ять тисяч вісімсот чотирнадцять грн.) грн., у спосіб сплати даної заборгованості на протязі 120 календарних місяців рівними частками, починаючи з 01 березня 2011 року по 01 березня 2023 року включно в розмірі 10665,00 (десять тисяч шістсот шістдесят п’ять грн.) грн. щомісячно, зі сплатою останнього платежу в розмірі 10679, 00 (десять тисяч шістсот сімдесят дев’ять грн.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 березня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін