Справа № 22-Ц-4104/2006 року Категорія: стягнення аліментів

Головуючий 1 ін. - Єфименко Н.В. Доповідач - Котелевець А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 серпня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів -     Кіпенко І.С., Солодкова А.А., при секретарі -Шушкевич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позивач вказав, що перебував з відповідачкою у юридичному шлюбі, від шлюбу є донька - ОСОБА_4, яка продовжує навчання в Українській інженерно-педагогічній академії і потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги. Його заробітку для утримання дитини недостатньо, а відповідачка матеріально не допомагає. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну допомогу на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення донькою віку 23 років.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2006 року в якості співпозивача притягнута ОСОБА_2, яка повністю підтримала позов.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на важке матеріальне становище.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2006 року в задоволенні   позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази і постановив рішення згідно вимог статей 10, 60 ЦПК України.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу /ч. 1/. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання /ч. З/.

Як встановлено судом і стверджується належними доказами, сторони перебували у юридичному шлюбі. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_2, яка є студенткою Української інженерно-педагогічної академії. Плата за навчання складає розмір 3 600 грн. 00 коп. на рік /а.с. 2, 3, 5/.

Посилаючись на те, що у зв'язку з навчанням необхідна матеріальна допомога, яку відповідачка відмовляється надати в добровільному порядку, позивачі звернулись у суд із відповідним позовом.

Однак матеріали справи свідчать, що на даний час відповідачка не має можливості надавати допомогу на навчання дитини. Звільнившись з роботи, ОСОБА_3 з 14 листопада 2005 року перебуває на обліку в Київському районному центрі зайнятості як безробітна /а.с.36/. Отримала лише в серпні 2006 року допомогу по безробіттю у розмірі 255 грн. 00 коп. її чоловік ОСОБА_5 отримує пенсію за віком у розмірі 444 грн. 20 коп. Інших доходів у них немає.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Однак це не позбавляє позивачів можливості звернутись із відповідним позовом у майбутньому у разі зміни матеріального становища ОСОБА_3.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 313-315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.