ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.03.11 р. Справа № 8/185пн
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТК”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31905652
до відповідача 1: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації міста Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670
до відповідача 2: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957
за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35637119
за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестеційний банк” в особі філії „Пролетарське відділення Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестеційний банк” в м.Донецьку, м.Донецьк, ЄДРПОУ 09334300
за участю: заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957
про визнання права власності
Головуючий суддя: Любченко М.О.
Суддя: Мальцев М.Ю.
Суддя: Курило Г.Є.
Представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача 1: не з’явився
від відповідача 2: не з’явився
від третьої особи1: не з’явився
від третьої особи 2: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
прокурор: не з’явився
СУТЬ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТК”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі та споруди, а саме: тамбур (літера О-4) площею 3,9 кв.м в адміністративній будівлі (літера О-2); прибудову (літера З 3) площею 14,7 кв.м і прибудову (літера З 5) площею 35,9 кв.м в будівлі складу (літера З-1); антресоль в будівлі складу (літера А-1); контрольно-пропускний пункт (літера Н), а також на реконструйовані приміщення компресорної (літера Б-1) в побутовий корпус та бази холодильника в склад (літера А-1), які розташовані за адресою: 83085 м.Донецьк, вул.Баумана, 18а.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2008р. по справі №8/185пн позовні вимоги задоволено: визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТК”, м.Донецьк на тамбур (літера О-4) площею 3,9 кв.м в адміністративній будівлі (літера О-2); прибудову (літера З 3) площею 14,7 кв.м і прибудову (літера З 5) площею 35,9 кв.м в будівлі складу (літера З-1); антресоль в будівлі складу (літера А-1); контрольно-пропускний пункт (літера Н), а також на реконструйовані приміщення компресорної (літера Б-1) в побутовий корпус та бази холодильника в склад (літера А-1), які розташовані за адресою: 83085 м.Донецьк, вул.Баумана, 18а.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. рішення від 20.10.2008р. по справі №8/185пн скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Підставою для скасування судового рішення Вищим господарським судом України вказано ті обставини, що Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем по цій справі. За таких обставин, відповідно до змісту постанови суду касаційної інстанції, місцевому суду слід було вирішити питання про необхідність залучення до участі у справі Донецької міської ради, оскільки спірні об’єкти нерухомості зведені на земельній ділянці територіальної громади м.Донецька.
Крім того, як зазначено у постанові від 18.06.2009р., при прийнятті рішення від 30.10.2008р. по справі №8/185пн судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання наявності всієї необхідної дозвільної документації на будівництво/реконструкцію спірних об’єктів та введення їх в експлуатацію, не залучено до участі у справі Державну архітектурно-будівельну інспекцію в Донецькій області, інтересів якої стосується ця справа.
Одночасно, Вищим господарським судом України вказано на те, що судом не було з’ясовано питання стосовно надання Товариству з обмеженою відповідальністю „ДТК” згоди Донецької міської ради, як власника земельної ділянки, на вчинення дій по будівництву/реконструкції об’єктів нерухомості.
Ухвалою від 18.08.2009р. господарським судом справу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2009р., на виконання вказівок Вищого господарського суду України залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Донецьку міську раду; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області; зобов’язано позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. по справі №8/185пн.
Позивач у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду 13.01.2010р., позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те, що самочинне будівництво було здійснено шляхом поліпшення та прибудови будівель та споруд, які Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТК” набуло у власність на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2002р. Одночасно, в обґрунтування своїх вимог позивач вказав на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва та проведення реконструкції спірних об’єктів.
Відповідач 1 надав пояснення №01/2944 від 11.11.2009р. та повідомив суд про ті обставини, що з його боку законні права та інтереси позивача ніяким чином не порушуються. Крім того, на підставі рішення від 20.10.2008р. господарського суду Донецької області Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” проведено державну реєстрацію права власності позивача на спірні об’єкти.
Відповідач 2 представив пояснення №01/15-4587 від 13.10.2009р., за змістом яких, на думку Донецької міської ради, позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов’язує можливість визнання в судовому порядку права власності на самовільно збудоване/реконструйоване нерухоме майно.
Третя особа 1 будь-яких усних чи письмових пояснень по суті спору не надала.
Ухвалою від 02.02.2011р. до участі у справі у якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Пролетарське відділення Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в м.Донецьку.
Третя особа 2 надала пояснення №09-72/447 від 15.03.2011р., у яких зазначила про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Прокурор будь-яких пояснень по суті спору не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив:
Згідно із свідоцтвом серії ЯЯЯ №333353 від 08.11.2006р., виданим Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування, позивачу на праві власності належить будівля бази холодильника (літера А-1), будівля компресорної (літера Б-1), будівля складу (літера З-1), адміністративна будівля (літера О-2), а також господарські споруди: сараї (літери В, Г, Д, Е), басейн (літера Ж), огородження (літера №1), замощення І. Загальна площа перелічених вище будівель складає 3064 кв.м.
Статтею 5 Закону України „Про основи містобудування”, ст.ст.12, 23, 24 Закону України „Про планування і забудову територій”, ст.9 Закону України „Про архітектурну діяльність” встановлено, що будівництво об’єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” (у редакції, чинній на момент проведення будівництва/реконструкції) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.
Пунктом 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, яке затверджено наказом №273 від 05.12.2000р. Держбуду України визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
За змістом п.2.1 зазначеного Положення для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю, зокрема, такі документи: заяву забудовника (замовника), затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).
У відповідності до п.42 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування” (у відповідній редакції) виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно із ч.2 ст.18 Закону України „Про основи містобудування” (чинної на момент проведення будівництва/реконструкції) будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.
За приписами ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Як свідчать матеріали справи, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт позивачем було побудовано в адміністративній будівлі – тамбур, в будівлях складу - прибудови та антресоль, а також контрольно-пропускний пункт. Крім того, позивачем було проведено реконструкцію приміщення компресорної в побутовий корпус та бази холодильника в склад.
Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, приймаючи до уваги твердження позивача, відповідача 2, суд дійшов висновку, що проведені Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТК” будівництво/реконструкція спірних об’єктів нерухомого майна були здійснені самочинно.
Наразі, позивачем до матеріалів справи не надано доказів отримання документів, передбачених Законом України „Про планування і забудову територій”, Законом України „Про основи містобудування” при здійсненні будівництва нового майна та реконструкції існуючих об’єктів.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частиною 3 ст.376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
За змістом ч.4 ст.376 занченого Кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно реконструйованого/збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно реконструйоване/збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки та відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, саме позивачем при зверненні до господарського суду з позовом про визнання права власності на самовільно збудовані/реконструйовані об’єкти повинно бути доведено наявність обставин, з якими положення ст.376 Цивільного кодексу України пов’язують можливість визнання права власності у судовому порядку.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Пунктом “б” ст.80, ч.1 ст.83 Земельного кодексу України встановлено, що суб’єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем 2 орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.
В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено судом, на підставі рішення №674/4 від 15.11.2006р. виконавчого комітету Донецької міської ради „Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „ДТК” в оренду земельної ділянки для експлуатації існуючих будівель та споруд по вул.Баумана, 18а у Будьонівському районі” між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем 22.12.2006р. був укладений договір оренди земельної ділянки.
За умовами вказаного договору позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,3108 га, яка розташована за адресою: 83045, м.Донецьк, вул.Баумана, 18а.
Виходячи зі змісту договору від 22.12.2006р., на відповідній земельній ділянці знаходились будівля бази холодильника (літера А-1), будівля компресорної (літера Б-1), будівля складу (літера З-1), адміністративна будівля (літера О-2), а також господарські споруди: сараї (літери В, Г, Д, Е), басейн (літера Ж), огородження (літера №1), замощення І. Загальна площа перелічених вище будівель складала 3064 кв.м.
Вказані об’єкти нерухомості належали позивачу на праві власності, що було підтверджено свідоцтвом серії ЯЯЯ №333353 від 08.11.2006р., яке видано Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування.
Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України “Про оренду землі” орендар має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати, багаторічні насадження, лише за письмовою згодою орендодавця. Аналогічні положення викладені у п.27 договору оренди земельної ділянки від 22.12.2006р.
Згідно із п.16 договору оренди землі від 22.12.2006р. було встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки. Одночасно, п.29 вказаного договору було погоджено можливість зведення у передбаченому законодавством порядку будівель і споруд без зміни цільового призначення земельної ділянки виключно за письмовою згодою орендодавця.
При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви та пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТК” без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду 13.01.2010р., на наданій в оренду земельній ділянці для здійснення статутних завдань позивачем були побудовані: в адміністративній будівлі – тамбур, в будівлях складу - прибудови та антресоль, а також контрольно-пропускний пункт; проведено реконструкцію приміщення компресорної в побутовий корпус та бази холодильника в склад.
За поясненнями позивача, твердженням відповідача 2, Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТК” не було отримано дозволу Донецької міської ради в порядку норм ст.25 Закону України “Про оренду землі”, п.27 договору оренди земельної ділянки від 22.12.2006р. на проведення дій по будівництву/реконструкції об’єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: м.Донецьк, Будьонівський район, вул.Баумана, 18а.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази наступного погодження Донецькою міською радою, як орендодавцем земельної ділянки, проведеного позивачем будівництва/реконструкції існуючих об’єктів нерухомості та дотримання вимог щодо цільового використання переданої в оренду земельної ділянки, чим порушено приписи ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України “Про оренду землі”, п.27 договору оренди землі від 22.12.2006р.
Крім того, ухвалами господарського суду від 13.10.2009р., 22.11.2010р., 29.11.2010р., 08.12.2010р., 14.12.2010р., 22.02.2011р. позивача було зобов’язано надати суду письмові пояснення щодо способу виконання робіт по будівництву/реконструкції спірного майна; первинні документи та докази відображення у бухгалтерському та податковому обліку проведеного будівництва/реконструкції; прийняття спірних об’єктів до експлуатації, складання та затвердження Державною приймальною комісією акту про прийняття закінчених будівництвом об’єктів.
Проте, позивач вимоги вказаних процесуальних документів не виконав, доказів проведення будівництва спірних об’єктів саме Товариством обмеженою відповідальністю „ДТК” та введення їх в експлуатацію всупереч положень ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав.
Як вказувалося вище, при зверненні до суду з позовом про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно позивачем повинно бути доведено, в тому числі, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та правил, можливість їх подальшого безпечного використання.
Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.
Виходячи з того, що при розгляді справи виникли питання щодо відповідності спірного майна будівельним нормам та можливості його безпечної експлуатації за цільовим призначенням, враховуючи, що розгляд вказаних питань потребував спеціальних знань, ухвалою від 12.11.2009р. судом було призначено проведення будівельно-технічної експертизи по справі №8/185пн.
За результатами проведення експертизи до матеріалів справи надано висновок №258/23 від 30.09.2010р. експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_1
Вказаним дослідженням, зокрема, було встановлено, що будівля побутового корпусу (літера Б-1) знаходиться у технічному стані, не придатному для його експлуатації та не відповідає нормам ДБН для її подальшої експлуатації.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, суд вважає необхідним зазначити про таке:
Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України суд здійснює повноваження із захисту прав виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою умовою для застосування судом певного способу захисту права є факт його порушення (невизнання або оспорювання) відповідачем.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Відповідно до п.5 Перехідних положень вказаного Закону України до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Частиною 2 ст.7 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.
Згідно із п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України (у відповідній редакції), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
За змістом п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що у наведеному випадку у відносинах реєстрації права власності не виникає спору про майнове право позивача з реєструючим органом, внаслідок чого Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” не є належним відповідачем у цій справі.
Одночасно, доказів оспорювання права власності позивача на спірне майно з боку Донецької міської ради суду не представлено.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК” про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі та споруди, а саме: тамбур (літера О-4) площею 3,9 кв.м в адміністративній будівлі (літера О-2); прибудову (літера З 3) площею 14,7 кв.м і прибудову (літера З 5) площею 35,9 кв.м в будівлі складу (літера З-1); антресоль в будівлі складу (літера А-1); контрольно-пропускний пункт (літера Н), а також на реконструйовані приміщення компресорної (літера Б-1) в побутовий корпус та бази холодильника в склад (літера А-1), які розташовані за адресою: 83085 м.Донецьк, вул.Баумана, 18а, підлягає залишенню без задоволення.
Клопотання відповідача 1 №01/2944 від 11.11.2009р. про виключення Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” із участі у справі як неналежного відповідача, підлягає залишенню без задоволення, приймаючи до уваги, що вчинення вказаних процесуальних дій, з огляду на приписи п.1 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України здійснюється суддею лише на стадії підготовки справи до розгляду.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТК”, м.Донецьк до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТК” на тамбур (літера О-4) площею 3,9 кв.м в адміністративній будівлі (літера О-2); прибудову (літера З3) площею 14,7 кв.м і прибудову (літера З5) площею 35,9 кв.м в будівлі складу (літера З-1); антресоль в будівлі складу (літера А-1); контрольно-пропускний пункт (літера Н), а також на реконструйовані приміщення компресорної (літера Б-1) в побутовий корпус та бази холодильника в склад (літера А-1), які розташовані за адресою: 83085, м.Донецьк, вул.Баумана, 18а.
У судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Мальцев М.Ю
Суддя Курило Г.Є.
Повне рішення складено 21.03.2011р.