Копія
Справа №2-1426/2007
Категорія 40
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2007 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі головуючого судді Луньової С.І., при секретарі Сиротенко Т.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Приватного підприємства „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 про порушення законних трудових прав, КЗпП України і контракту, виплати заробітної платні, вихідної допомоги і компенсації,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача - директора ПП „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 про порушення його законных прав, КЗпП України і контракту, виплати заробітної платні, вихідної допомоги і компенсації, указуючи, що він працевлаштувався працювати токарем-фрезерувальником на підприємство „Сиеста Плюс" і уклав трудовий контракт. За період роботи керівник не видав йому другий екземпляр трудового контракту, не ознайомив з наказом про ухвалення його на роботу, тому він вирішив звільнитися з 20.10.2006 року, проте керівник підписав наказ на звільнення 23.10.2006 року. Цього дня в розрахунку йому відмовили, мотивуючи тим, що за невикористану відпустку розрахунок на даному підприємстві не надається. Також він дізнався, що був оформлений за наказом слюсарем. 23.10.2006 року він письмово звернувся до директора ЧП „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 про порушення должностными особами ПП „Сиеста Плюс" чинного трудового законодавства, Конституції України, Закону України „Об охороні праці". Відповіді письмово йому не надали. Вважає, що вказаними порушеннями керівник підприємства створив йому перешкоду в реализации його Конституційних і Трудових прав, де він особисто і непосредственно є жертвою і заручником порушення з боку посадовця ОСОБА_3 Просив стягнути в його користь заборгованість по заробітній платні згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України і ч.7 ст. 43 Конституції України; компенсацию за затримку спецодягу, її прання і миючої речовини згідно ст.163, 164, 165 КЗпП України і ст.8 Закону України „Об охороні праці".
В процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги і просив суд:
· здобити розпорядження і направити його голові Нахімовської районній державної дміністрації, Головному державному інспектору праці в м. Севастополі СВ. Малахової і прокурору м. Севастополя для вживання заходів щодо усунення причин і умов порушення закону про надання ними відповіді на його заяви від 08.11.2006 року;
· чинити допомогу у виплаті йому компенсаційних за морально страждання;
· стягнути з відповідача суму за невикористану відпустку згідно ст. 83 КЗпП України;
- чинити сприяння у виплаті йому керівником підприємства всієї суми заборгованості по
його заробітній платні згідно ст. 116, 117 КЗпП України і ч.7 ст.43 Конституції України;
2
· зобов'язати директори ПП „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 перерахувати внески до Пенсійного фонду України від выплаченной йому суми 5854 грн. 75 коп.;
· підтвердити факт того, що директор ПП „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 на його заяву від 23.11.2006 року не надав своєї обґрунтованої і мотивованої відповіді - цією незаконною дією він свідомо порушив вимоги чинного законодавства ст.1, 15 Закону України „Про звернення громадян" і ст. 40 Конституції України, де він особисто і безпосередньо є жертвою і заручником порушення з боку директора ПП „Сиеста Плюс" ОСОБА_3. Ухвалити окрема ухвала і послати його прокурору м. Севастополя для вживання заходів щодо усунення причин і умов порушення закону і надання відповіді на його заяву від 23.11.2006 року директором ПП „Сиеста плюс" ОСОБА_3 згідно ст. 211 ЦПК України;
У судовому засіданні позивач підтримав свої вищевикладені вимоги, уточнив суму заборгованості по заробітній платні, яка за його розрахунком складає 3381грн.60 коп., за невикористану відпустку суму приблизно 9000 грн. Просив внести зміни у трудову книжку шляхом запису про його прийом на роботу і звільнення на посаді слюсаря або токаря-фрезерувальника.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, пояснила, що позивач працював в ПП „Сиеста Плюс" згідно штатного розкладу слюсарем, проте при прийомі на роботу у нього була відсутня трудова книжка, яка знаходилася за словами самого позивача на іншому підприємстві. У зв'язку з цим з ним був поміщений терміновий трудовий договір, позивач приступив до роботи і був звільнений за власним бажанням. Розрахунок з позивачем проведений повністю. Оскільки позивач має на руках трудову книжку, то згодні на внесення запису про прийоме його на роботу і звільненні на посаді слюсаря.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, вивчивши представлені матеріали справи, знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
У судовому засіданні встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводяться до стягнення заборгованості по заробітній платні, компенсації за затримку спецодягу, її прання і миючої речовини, суми за невикористану відпустку, моральної шкоди, внесенні запису в трудову книжку про час прийому на роботу і звільнення на посаді слюсаря або токаря-фрезерувальника.
Згідно термінового трудового контракту від 01.06.2006 року, узгодженого Олейниковим В.І. з ПП „Сиеста Плюс" в особі директора ОСОБА_3, який є в матеріалах справи (а.с.29-30), позивач прийнятий на роботу на вказане підприємство на посаду слюсаря з випробувальним терміном 2 місяці. Дана обставина підтверджується заявою позивача про прийом на роботу ( а.с. 27), терміновий трудовим договором, підписаним позивачем, книгою руху трудових книжок ( а.с.31-32), штатним розкладом ( а.с.37-41). Позивач був ознайомлений з наказом про прийом на роботу, оскільки трудовий договір вважається заключенним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. ОСОБА_1 був допущений до роботи, фактично працював, що підтверджується наявними в матеріалах справи ( а.с. 43-44) табелем обліку робочого часу і розрахунку заробітної платні, затвердженого Наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 року.
Фактично позивач виконував роботу токаря. Дану обставину підтвердив допитаний в судовому засіданні як свідок головний інженер ПП „Сиеста Плюс" Липовка А.Н. Свідок також підтвердив, що позивач особисто від нього одержав 100 грн. на придбання спецодягу, який і придбав. Бригадир підприємства видавав миючі засоби постійно. Трудова книжка при прийомі на роботу у ОСОБА_1 була відсутня. Заробітна платня виплачувалася ОСОБА_1 регулярно.
3
Відповідно до вимог ст. 48 КЗпП України - трудова книжка є ґрунтовим документом про трудову діяльність працівника. В трудову книжку вносяться відомості про працю , про заохочення , нагороди , успіхи на підприємстві, установі, організації .
Згідно ч.2 ст. 164 КЗпП України власник або уповноважений їм орган зобов'язаний компенсувати працівнику витрати на придбання спецодягу і інших засобів індивідуального захисту , як що встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.
Однак судом встановлено, що позивач одержав гроші в розмірі 100 грн. на придбання спецодягу, одержував миючі кошти.
Згідно довідки ПП „Сиеста Плюс" від 04.04.2007 року ( а.с.42), заборгованість по заробітній платні, по відрахуванням податків підприємство перед позивачем також не має.
У зв'язку з нез'явленням позивача на запрошення підприємства за отриманням компенсації за невикористану відпустку, що була нарахована йому у сумі 338 грн. 50 коп., була направлена поштовим переказом, що підтверджується квитанцією (а.с. 52). Не заперечував вказану обставину і позивач в судовому засіданні.
Разом з тим, суд враховує, що позивач фактично не надав суду розрахунок сум, що стягаються їм, не обґрунтував їх і не надав суду доказів, що передбачено ст. 10 ЦПК України, згідно якої, кожна сторона зобов'язана довести ті докази і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платні, компенсації за моральну шкоду, за спецодяг і миючі засоби, за невикористану відпустку, не підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Решта вимог позивача, що не відносяться до предмету суперечки, задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК| України, ст. ст. 48 , 116,117, 164 КЗпП України , суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов'язати директора Приватного підприємства „Сиеста Плюс" ОСОБА_3 внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, шляхом запису дати прийому на роботу в ПП „Сиеста Плюс" - 01.06.2006 року і звільнення - 23.10.2006 рок. на посаді слюсаря.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати інформаційно-технічного розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп. ( розрахункові рахунки 31215259700008 в Державне Управління державного казначейства, МФО 22050000 для Нахімовського суду м. Севастополя.) стягнути з директора Приватного підприємства „Сиеста Плюс".
Рішення може бути оскаржено а апеляційний суд м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в протягом 10 днів з моменту оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього в протягом 20 днів апеляційної скарги з її копіями в апеляційну інстанцію або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.