КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-782/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Литвиненко О.Л.     

Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя

                судді                                           Грибан І.О.

Губська О.А., Борисюк Л.П.

            розглянув в порядку  письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_4   до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії особі, яка має статус дитини війни –

В С Т А Н О В И В:

           В даній справі постановою Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року позов задоволено:  визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області щодо виплати    позивачу   як особі, яка має статус дитини війни щомісячного підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано Управління пенсійного фонду  в Баришівському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4   щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2010 року з урахуванням вже проведених виплат.    

           Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі .

           Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –зміні, з таких підстав.

           Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що при розрахунку розміру доплати до пенсії позивачу , передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

           Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

           Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(редакція від 18.11.2004 р., чинній у  2010 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

           Також, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

           При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

           Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

           Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

           За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

           Статтею 70  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на 2010 р. Кабінету Міністрів України надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

           Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.                               

           Отже, нарахування та виплата у 2010 році  дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

 Колегія суду зазначає, що судом першої інстанції не визначено періоду, за який необхідно робити перерахунок. Враховуючи, що підвищення до пенсії позивачу є державною соціальною гарантією для певної категорії осіб  та те, що спірні правовідносини існують в часі , колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню за період  з 01 червня 2010 року по 22.12.2010 року, тобто по день постановлення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, так як суд не наділений повноваженнями щодо вирішення на майбутнє спірних правовідносин.

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право,  змінити постанову суду. За  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм  матеріального  чи  процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

 Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст.160, 195, 197, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області –задовольнити частково.

 Змінити абзац третій постанови Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року  виклавши його в такій редакції:

«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 червня 2010 року по 22.12.2010 року з урахуванням проведених виплат».

 В решті постанову залишити без змін.

 Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя                                                                                                  О.А. Губська

Суддя                                                                                                  Л.П.Борисюк