КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-792/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Єременко В.М.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Петрика І.Й

          розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області районі на постанову Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області про стягнення щомісячної державної допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:

     Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області (далі відповідач) неправомірними щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни і зобов’язання  відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10 червня 2010 року до внесення відповідних змін в законодавство.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі меншому ніж встановлено ст.6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 10 червня 2010 року за виключенням виплаченого з подальшим її перерахунком до внесення відповідних змін в законодавство.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що апелянт фактично просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст.. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова  суду –зміні  з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає здійсненню перерахунок пенсії згідно з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»віком з 10 червня 2010 року з подальшим її перерахунком до внесення відповідних змін в законодавство.

З таким висновком суду повністю не можна погодитися, оскільки судом не визначено правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, а також не визначено дату, до якої необхідно робити перерахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на них повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.   

На момент звернення позивачів до суду, нарахування доплати до їх пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вони звернулися до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачам щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачів права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

У свою чергу, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.   

Зі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно –правового акту, який би визначав цей розмір, немає.   

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачами та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Крім того, Баришівським районним судом Київської області не визначено дату, до якої необхідно нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу дитині війни, тому суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позов підлягає задоволенню за період з 10.06.2010 року по 23.12.2010 року, тобто по день постановлення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, так як суд не наділений повноваженнями щодо зобов’язання органів державної влади виконувати будь-які зобов’язання в майбутньому.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, та кінцевої дати перерахунку, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.

      Згідно зі  п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області – залишити без задоволення.  

           Постанову Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року –змінити.        

          Пункт третій постанови Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року викласти в наступній редакції:

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 10 червня 2010 року по 23 грудня 2010 року включно з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».    

В іншій частині постанову Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.            

Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо її  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б.Парінов  

                                                                                           І.Й.Петрик

.