Справа № 2н-165-1/09

УХВАЛА

7.08.2009р. суддя Святошинського районного суду м. Киева Наборозняк МЛ., розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв*язок» (надалі -ЗАТ) про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 (надалі-боржника) за послуги мобільного зв*язку,

встановив:

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із боржника в сумі 2800 грн 33 коп, в тому числі судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за договорами про надання послуг мобільного зв*язку, посилаючись на те, що у 2008 році між ним (ЗАТ) та боржником укладено три договори в письмовій формі, однак їх умови останній не виконує.

В заяві вказано про те, що сума боргу, який підлягає стягненню з боржника за станом на дату подання позовної заяви (заява подана 4.08.2009 року) складається із заборгованості за послуги мобільного зв*язку -539 грн 83 коп;

Вимоги та викладені обставини (на думку заявника) підтверджуються трьома договорами від 15.02.2009 року та додатковими угодами до цих договорів від цієї ж дати, інтерфейсом перегляду ДУ і розрахунку штрафу.

В заяві про видачу судового наказу заявник зовсім не обгрунтував свої вимоги: не вказав ціну жодного із договорів, що передбачено ст. 623 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми закону ціна в договорі встановлюється за домовленість сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В п.3.1 договорів вказано про те, що розрахунки за надані послуги зв*язку здійснюються за тарифами оператора, що додаються. В додаткових угодах вказано про «тарифні пакети». Вони заявником іменуються іноземною мовою, яка незрозуміла судді, конкретно вартість послуг (ціна договору у грошовому еквіваленті не зазначені).

Заявник посилається на невідомі судді «інтерфейси та ДУ», яким всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не надано обгрунтування в тексті заяви про видачу судового наказу; розрахунки (які, очевидно, є обгрунтуваннями вимог заявника) також не викладені у заяві, враховуючи, що чинне законодавство не передбачає права заявника вказувати про обгрунтування вимог у додатках, а не у заяві.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється державною мовою (нею є українська мова). Судові документи складаються державною мовою. Судді незрозуміло викладене заявником скорочення, а також найменування тих чи інших термінів (понять), викладені у доданих ЗАТ до заяви документах (договорах та угодах) іноземною мовою. Заявник надав договори, виконані настільки дрібним текстом, що їх важко прочитати, що свідчить про порушення ним вимог ст. 119 ЦПК України. В договорах, які невідомо чому були укладені аж три в один день і три додаткових угоди до цих договорів, знову ж таки в той же самий день (заявник не обгрунтовує цю обставину) не вказано конкретно про ціну договорів, тобто про вартість послуг, які будуть надаватись ОСОБА_1 окремо по кожному із договорів. В договорах вказано про пеню, в додаткових угодах - про договірну санкцію, яка може змінюватись в залежності від зміни курсу долара США до гривні. Зі змісту заяви невідомо за який період нараховувалась вказана заявником договірна санкція, по якому договору (чи угоді) вона нараховувалась.

 ст. ст. 98, 119 ЦПК України не передбачають права заявника обгрунтовувати свої вимоги в інших документах, крім позовної заяви (заяви). Тобто, всі обгрунтування із розрахунками повинні бути зазначені у заяві, а не в окремих документах, котрі можуть бути лише додатками (доказами) вимог заявника.

Згідно з вимогами ст. 95 ЦПК України судовий наказ видається, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Суддя вважає, що умови письмових договорів між сторонами (заявником та боржником) є невизначеними в частині ціни договору, тому вимоги позивача не можна вважати такими, що грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі і в даному конкретному випадку між сторонами є спір про право на розмір оплати послуг, розмір «договірної санкції».

За таких обставин суддя відповідно до ст. 100 ЦПК України відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки розгляд такої вимоги заявника не передбачено ст. 96 ЦПК України. Вимоги заявника можна розглянути в суді в порядку позовного провадження при дослідженні всіх обставин спору за участю сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ст. 100, п.1 ст. 96 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у прийнятті заяви Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв*язок» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги мобільного зв*язку в сумі 2800 грн 33 коп, в тому числі судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження ухвали судді може бути подана протягом 5 днів після її отримання, апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня подання заяви через районний суд.