Головуючий у 1 інстанції - Захарчук Н.В.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року справа №2а-10915/10/0470 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів
Малашкевича С.А., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-10915/10/0470 за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні,-
В С Т А Н О В И Л А:
07 вересня 2010 року позивач звернувся з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 позов задоволено повністю.Визнано бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством – неправомірною. Визнано бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати позивача з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів» - неправомірною. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_4 за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року у розмірі 46907 грн. 23 коп. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів). Стягнуно з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року на користь судді ОСОБА_4 у розмірі 46907 грн. 23 коп., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Не погодившись з таким судовим рішенням Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, встановила наступне.
Відповідно до Указу Президента України № 164/98 від 4 березня 1998 року, ОСОБА_4, було вперше призначено суддею на п'ять років в Ленінський районний суд м. Дніпропетровська. Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» № 1232-ІV від 16 жовтня 2003 року, позивача було обрано безстроково суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» № 625-V від 8 лютого 2007 року, позивача було обрано безстроково суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України № 433/2007 від 21 травня 2007 року позивача було призначено на посаду 1-го заступника голови цього суду. Рішенням кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів України від 17 грудня 2007 року позивачу було присвоєно 2 кваліфікаційний клас судді. Наказом голови суду № 195 від 15 серпня 2008 року позивачу було встановлено 40 % надбавки за вислугу років виходячи з розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 липня 2010 року посада 1-го заступника голови суду не передбачена. Проте, згідно частини 4 статті 5 Прикінцевих положень розділу XII цього закону встановлено, що у разі якщо суддя на день набрання чинності цим Законом займав адміністративну посаду, яка не передбачена цим Законом, за ним зберігаються умови матеріального, соціально-побутового та медичного обслуговування за адміністративною посадою, що ліквідована, до закінчення строку, на який його було призначено».
Питання виплати заробітної плати суддям регулюються статтею 44 Закону України «Про статус суддів», згідно якої заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до п. 4 вказаної статті, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років -20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30. понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою було підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року.
При цьому, Постановами Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів зід 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 в основу посадового окладу судді було покладено розмір мінімальної заробітної плати.
Проте, в подальшому, Постановами Кабінету Міністрів України № 1243 від - 1 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та № 1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 p. № 865», було внесено зміни до зазначеної вище Постанови № 865, її було доповнено пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. При цьому, умовою набрання чинності вказаної постанови було визначено втрату чинності деяких указів, відповідно до яких регулювалися питання оплати праці суддів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 3 березня 2006 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів» також було доповнено вказану Постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних судів, встановлюються: надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас; доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу; надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 15 відсотків посадового окладу; у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Інші нормативні акти, які регулювали вказані питання щодо доплат та надбавок, втратили чинність.
Отже, починаючи з 1 січня 2006 року, з урахуванням положень вказаних Постанов Кабінету Міністрів України, позивачу було перераховано розмір заробітної плати: оклад було встановлено виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 гривні та в подальшому, незважаючи на те, що мінімальний розмір заробітної плати на законодавчому рівні неодноразово збільшувався, оклад позивачки, усупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів», де розміри посадових окладів визначено в залежності від мінімальної заробітної плати, більше не перераховувався до теперішнього часу. Тобто, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться».
Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року не відповідає вимогам Конституції України і діючим законодавчим актам, а саме: частині 3 статті 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; статтею 14 Закону України «Про судоустрій України», оскільки при забороні перерахунку посадових окладів у разі підвищення мінімальної заробітної плати погіршується рівень належного забезпечення суддів в зв'язку із зростанням індексу споживчих цін; статтями 9 та 10 Закону України «Про оплату праці», якими встановлюються і переглядаються розміри мінімальної заробітної плати та іншим нормативно-правовим актам.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положеннями підпунктів «а» підпункту 2 пункту 61 розділу II, підпункту «б», «г» і «ґ» підпункту 2 пункту 61 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік....» визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України, та нарахування щомісячної надбавки суддям за вислугу років, має обчислюватися у відсотках від посадового окладу, а не від щомісячного середнього заробітку».
Постановою Кабінету Міністрів України № 19 від 16.01.2008 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865», зазначену постанову № 865 було доповнено пунктом 2-2, згідно якого суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Таки чином, починаючи з 1 січня 2008 року, було змінено порядок нарахування щомісячної надбавки за вислугу років, замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (частина четверта статті 44 Закону України «Про статус суддів») вона обчислювалася у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді + надбавка за кваліфікаційний клас.
Отже, вказаними нормативними актами фактично незаконно було змінено порядок нарахування і розмір заробітної плати суддям.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою касаційної інстанції було визнано протиправним доповнення пункту 4-1 щодо встановлення посадового окладу судді у кратному розмірі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, який в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року було визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року за № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року зазначена постанова окружного суду була залишена без змін, однак питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання рішення суду першої інстанції та є обов'язковою для виконання саме з цього часу.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року було встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення пункту 14 статті 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Виходячи з системного аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, в розумінні частини 1 статті 130 Конституції України вбачається, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов'язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (статті 42-45 Закону України «Про статус суддів»). А тому, невиплата або зменшення розміру заробітної плати, свідчить про скасування, або звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушенням конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі акти, їх дію у часі, Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку, що саме з 19 серпня 2009 року втрачає чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а тому Державна судова адміністрація України зобов'язана була застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ та Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646 «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, який складає з 1 листопада 2009 року в розмірі - 744 грн., а з 1 січня 2010 року - в розмірі 869 грн.
Колегія суддів зазначає, що необхідність такого перерахунку та виплати заборгованості підтверджував у листопаді 2008 року голова Державної судової адміністрації України на з'їзді суддів України, однак при цьому послався на відсутність коштів у бюджеті України, з якого фінансується виплата заробітної плати суддям, для такого перерахунку та виплати заборгованості. Проте, у листуванні постійно наголошувалося на діяльність ДСА України щодо фінансування судів у межах кошторисів та бюджетних асигнувань виділених державою на утримання судів.
В свою чергу, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.
Відповідно до викладеного, починаючи з 19 серпня 2009 року по теперішній час заробітна плата повинна складатися з наступних складових, які передбачені законодавчими актами та є обов'язковими захищеними статтями бюджетних видатків: Посадовий оклад встановлюється відповідно до пункту 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та додатку 4 Постанови КМУ від 3.09.2005 року № 865 як 11 кратна кількість розмірів мінімальної заробітної плати; Розмір доплати за 3 кваліфікаційний клас визначається на підставі Постанови КМУ № 19 від 16 січня 2008 року - 300 грн.; Згідно пункту 2 підпункту 2 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці; крім того, згідно пункту 2 Постанови КМУ № 865 від 3.09.2005 року «Про оплату праці суддів» (із змінами внесеними Постановою КМУ № 248 від 3.03.2006 року), преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці; надбавка за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» з 22 травня 2008 року повинна виплачувалася у розмірі 40% від сукупного доходу (посадового окладу; доплати за кваліфікаційний клас; надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; премія).
Отже, при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.
Таким чином, у межах фонду заробітної плати складовими до виплати були застосовані інші виплати, а не ті які повинні бути застосовані, а саме оклад - 11 х 630 = 6930 грн.; надбавка за кваліфікаційний клас - 350 грн.; надбавка за таємність - 6930 х 15% = 1039,5 грн.; премія - 6930 х 10% = 693 грн.; надбавка за вислугу років (6930+350+1039,5+693 = 9012,5) х 40% = 3605 грн. А всього за повний відпрацьований місяць - 12617,50 грн.
Розмір щомісячних нарахувань таким чином залежить від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний місяць, кількості відпрацьованих днів.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що грошові кошти у сумі, достатній для правильного нарахування заробітної плати суддям, через органи Державного Казначейства України не надходили Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду від Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство Фінансів України для необхідних витрат судової влади, що є порушенням статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.
Відповідно до рішення Ради суддів України від 27.06.2008 року за № 105, зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Згідно вимог статей 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту «Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.
Згідно статті 111 Бюджетного кодексу України, Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Положення № 1081 Міністерство фінансів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Міністерство фінансів України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Відповідно до Указу Президента № 182 від 03.03.2003 року, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації і далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Отже, Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
В порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим було порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (пункт 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено «Положення про Державне казначейство України», Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, їло діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Відповідно до пункту 3 основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів: контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно вимог ст. 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 року за № 662 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу», Державне казначейство України готує та стверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Отже, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог статті 129 Конституції України та статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
Частиною 2 статті 71 передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв’язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206,211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року – залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-10915/10/0470 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий : О.О. Чебанов
Судді: С.А. Малашкевич
В.П. Юрченко