КОПІЯ Справа №2-203/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - Жилки О.М. , при секретарі Каленіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Рибіної С. П., співвідповідача Олійник Н.К., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ВАТ «Полтавафарфор» та Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі фонд соціального страхування) про стягнення грошової заборгованості по листкам непрацездатності та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідач ВАТ «Полтавафарфор» на його користь грошову заборгованість по листкам непрацездатності у розмірі 973 грн. 50 коп.
В своїй заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що в період щорічної тарифної відпустки він захворів, в зв'язку з чим, в період з 20.05.2002 року по 13.08.2002 року перебував на лікарняному. Разом з тим, зазначив позивач, відповідач ВАТ «Полтавафарфор», в порушення діючого законодавства, не виплатив йому на підставі лікарняних листків, які він здав останньому, допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 973 грн. 50 коп., яку він і просив стягнути. Крім того, в доповненні до позовної заяви, а також в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 1000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що він зазнав моральних страждань, в зв'язку з тим, що є інвалідом 2 групи, на утриманні якого знаходяться двоє неповнолітніх дітей, та постійно потребує матеріальних затрат, а відповідач навмисно затягує розгляд справи, а крім того, не виконує рішення суду від 27 червня 2006 року, щодо стягнення з останнього на його користь заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
За клопотанням сторін, судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача-Виконавчу дирекцію Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідач в своїх запереченнях та представник ВАТ «Полтавафарфор» в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечували, посилаючись на те, що позивач захворів під час перебування його в основній відпустці, а підприємство в той час практично не працювало, тому відповідачем по справі повинен бути фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який одержував страхові внески від ВАТ «Полтавафарфор», але відмовився оплатити позивачу лікарняні листки за час тимчасової втрати працездатності в сумі 973 грн. 50 коп. Крім того, пояснила представник відповідача, у фонду соціального страхування перед підприємством була заборгованість по страховим виплатам. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1в частинні стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначила, що на даний момент підприємство є банкрутом, в зв'язку з чим, не може виконати рішення суду щодо стягнення на користь позивача заборгованості по зарплаті та моральної шкоди, а тому, його позовні вимоги в цій частині також є безпідставними.
Представник фонду соціального страхування в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що оскільки відповідач знаходився у відпустці, а у період непрацездатності позивача підприємство не працювало, тому лікарняні листки йому не повинні оплачуватись, так як, допомога по тимчасовій непрацездатності, відповідно до Закону, здійснюється лише за дні роботи підрозділу, в якому працює застрахована особа.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і зібрані по справі докази, та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 10 лютого 2000 року по 7 жовтня 2002 року працював у відповідача ВАТ «Полтавафарфор». З 13 травня 2002 року позивачу була надана щорічна основна
2
відпустка строком на один місяць, з 20 травня 2002 року останній захворів, в зв'язку з чим, перебував на стаціонарному лікуванні та був звільнений від роботи по 13 серпня 2002 року, а 13 вересня 2002 року отримав інвалідність.
Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», передбачена допомога по тимчасовій непрацездатності, яка, відповідно до ст. 35 цього ж закону, надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку - тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим законом.
Наведеними вище доказами спростовуються твердження відповідачів, щодо не визнання ними позову, більш того, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а тому, відмова відповідачів в оплаті позивачу лікарняних листків із зазначених ними вище підстав є необгрунтованою.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», положення якої Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2005 від 17.03.2005 року визнано конституційними, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, непов'язаної з нещасним випадком на виробництві виплачується застрахованим особам фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності не залежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, непов'язаної з нещасним випадком на виробництві оплачується власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням довідки про середній заробіток позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь останнього заборгованість по листкам непрацездатності у дольовому порядку, а саме, за перші п'ять днів із ВАТ «Полтавафарфор» - 55 грн. 65 коп. (345, 22 грн. : 31 дн. = 11, 13 грн.* 5 дн), іншу частину -917 грн. 85 коп. (973, 22 грн. - 55, 65 грн) стягнути з фонду соціального страхування.
Крім того, судом встановлено, що відповідач ВАТ «Полтафарфор» до цього часу не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за рішенням суду.
Із оголошеного в судовому засіданні рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2006 року, вбачається, що на користь позивача з відповідача було стягнуто 1210 грн. 28 коп. заборгованості по заробітній платі та 500 грн. моральної шкоди.
Відповідачем суду не надано доказів про те, що ВАТ «Полтавафарфор» на даний час є банкрутом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, завданої з вини останнього, зв'язку з не виконанням рішення суду, у відповідності до ст. 1167 ЦК України, підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем.
При цьому, суд, відповідно до ст. 23 ЦК України, враховує характер порушених відповідачем законних прав позивача, глибину фізичних та душевних страждань останнього, який є інвалідом 2 групи, на утриманні якого знаходяться двоє неповнолітніх дітей, та який постійно потребує матеріальних затрат для організації свого життя.
3
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити повністю.
Стягнути з ВАТ «Полтавафарфор» на користь ОСОБА_1 - 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 65 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Крім того, стягнути з ВАТ «Полтавафарфор» на користь ОСОБА_1 - 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
Стягнути з Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 - 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 85 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Крім того, стягнути з ВАТ «Полтавафарфор» та Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь держави по 25 грн. 15 коп. держмита та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.