Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2036/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12.20
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції
м. Маріуполя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфи»
про зобов’язання допустити до фактичної перевірки
за участю:
від позивача: Лукащук Т.М. (дов. № 8 від 10 січня 2011 року)
від відповідача: не з’явився
Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфи» про зобов’язання допустити посадових осіб Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до проведення позапланової виїзної перевірки закусочної «Доміно», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 98. Заявою від 22 лютого 2011 року позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд зобов’язати відповідача допустити посадових осіб Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до проведення фактичної перевірки закусочної «Доміно», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 98. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було відмовлено посадовим особам податкової інспекції у допуску до проведення перевірки закусочної «Доміно», що належить відповідачу. Працівниками податкової інспекції були надані позивачу під розписку направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки. В обґрунтування позову позивач посилався на дотримання податківцями приписів частини 1 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та наявності в суб’єктів господарювання обов’язку щодо допуску посадових осіб податкової інспекції до перевірки. Право податкового органу на проведення перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів та свідоцтв за місцем провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів визначено пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року. Посилаючись на те, що нормами Податкового кодексу України передбачені тотожні встановленим положеннями статей 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» права податкового органу в частині проведення перевірок, позивач наполягав на наявності підстав для допуску податкової інспекції до проведення фактичної перевірки діяльності відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повноважного представника не направив, заперечень, клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших заяв до суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіфи» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 13505581. Як платник податків відповідач зареєстрований та обліковується в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.
Наказом № 2439 від 08 грудня 2010 року на підставі статті 11, частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», було призначено проведення в період з 08 грудня 2010 року по 18 грудня 2010 року позапланової виїзної перевірки закусочної «Доміно», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 98, що належить суб’єкту господарюванню – ТОВ «Скіфи».
15 грудня 2010 року на підставі Наказу № 2439 посадові особи Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, визначені в направленнях № 1865 від 08 грудня 2010 року та б/н від 08 грудня 2010 року (арк. справи 6) прибули до закусочної відповідача з метою проведення позапланової виїзної перевірки, але не були допущені до її проведення директором товариства. Про протидію посадовим особам органів державної податкової служби, що знаходяться при виконанні службових обов’язків, представниками податкової інспекції був складений акт від 15 грудня 2010 року (арк. справи 7).
Позивач – Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя є суб’єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантовано право на захист його права, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь – якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь – яким способом, встановленим чинним законодавством.
Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушене її права, свободи чи інтереси.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження позивача визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.
Враховуючи спрямованість Кодексу адміністративного судочинства України на захист прав та законних інтересів особи від порушень з боку органів державної влади, при вирішенні питання щодо можливості задоволення заявлених позивачем вимог, суд має встановити їх обґрунтованість, встановити наявність правових підстав для задоволення заявлених суб’єктом владних повноважень вимог та дотримання суб’єктом владних повноважень встановленого законом порядку реалізації наданих йому владних повноважень з метою недопущення порушення прав, свобод та інтересів особи.
Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів, підставами для звернення позивача до суду із позовом став недопуск відповідачем представників податкової інспекції до проведення перевірки, яку було призначено на підставі статті 11, частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (виключені на підставі Закону N 2756-VI ( 2756-17) від 02.12.2010 року).
Пунктами 1, 3 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи; одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.
Виходячи з приписів наведених вище норм, право податкового органу на проведення планової чи позапланової перевірки кореспондується з обов’язком платника податків забезпечити реалізацію податковим органом цього права та, відповідно, допустити посадових осіб державних податкових органів до проведення планової або позапланової перевірки, але за умови наявності передбачених законодавством підстав для проведення такої перевірки.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
При вирішенні цього спору, правомірність заявлених позивачем вимог має визначатися із врахуванням того, що перевірку, допуск до якої вимагає позивач в позові, призначено на підставі приписів законодавчих актів, які на день судового розгляду не діють.
01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, главою 8 якого визначені порядок та підстави проведення перевірок платників податків. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 2 грудня 2010 року N 2756-VI . Пунктом 8 пункту 27 цього Закону виключені статті 11, 11-1, 11-2 та 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Розділом 2 цього Закону визначено, що він набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України ( 2755-17 ), крім абзаців другого, четвертого підпункту 4 та абзаців тринадцятого - п'ятнадцятого підпункту 9 пункту 25 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.
В силу вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначена підставою для проведення перевірки підприємства відповідача не діє на момент судового розгляду справи таке, що свідчить про відсутність правових підстав за для здійснення допуску посадових осіб позивача до проведення перевірки.
Щодо посилань позивача на приписи статті 75 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено поняття фактичної перевірки, якою є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки та підстави її проведення встановлені статтею 80 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 80.2 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника податкової служби за умови існування обставин, визначених підпунктами 80.2.1. -80.2.7. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України.
На момент виникнення спірних правовідносин щодо допуску представників позивача до проведення перевірки відповідача, приписи статей 75, 80 Податкового кодексу України не діяли. Наказом податкової інспекції № 2439 від 08 грудня 2010 року було призначено проведення виїзної позапланової перевірки на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а не фактичної перевірки на підставі положень Податкового кодексу України. Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту від 15 грудня 2010 року, відповідач не допустив представників податкового органу до проведення позапланової виїзної, а не фактичної перевірки.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфи» допустити посадових осіб Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до проведення фактичної перевірки закусочної «Доміно», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 98.
Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду вище викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфи» про зобов’язання допустити посадових осіб Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя до проведення фактичної перевірки закусочної «Доміно», розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 98, – відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 15 березня 2011 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 березня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.