У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Євграфової Є.П., Наумчука М.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі – ЗАТ «ЗАЗ»), товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Інтерконтакт-2» (далі – ТОВ «ВКФ «Інтерконтакт-2», товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-авто» (далі – ТОВ «Стар-авто») про захист прав споживача, розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення збитків, матеріальної та моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_3, ЗАТ «ЗАЗ» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ТОВ «Стар-авто» укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки OPEL «ASTRA» вартістю 90 775 грн. Під час експлуатації вказаного транспортного засобу протягом гарантійного строку позивачем виявлені скриті дефекти, він звертався на СТО для усунення несправності. За рік і п’ять місяців експлуатації машини пробіг склав 18 650 км. ОСОБА_3 неодноразово звертався з письмовими претензіями до відповідачів про усунення дефектів, проте отримував відмову. Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу автомобіля марки OPEL «ASTRA», укладений 3 грудня 2003 року між позивачем та ТОВ «Стар-авто». Стягнуто із ЗАТ «ЗАЗ» на користь ОСОБА_3 90 775 грн. вартості автомобіля, неустойку в розмірі 331 328 грн. 75 коп., всього 422 103 грн. 75 коп., у решті позовних вимог відмовлено.
У касаційних скаргах ЗАТ «ЗАЗ» просив скасувати судові рішення і ухвалити рішення про відмову в позові, а ОСОБА_3 просив змінити ухвалу апеляційного суду і ухвалити рішення про задоволення його позовних вимогу в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги ЗАТ «ЗАЗ» та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно пунктів 1 і 2 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (далі – Закон) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
г) заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
Згідно з цим пунктом задовольняються вимоги споживача щодо товарів, термін гарантії на які не закінчився.
При вирішенні справи суди виходили з наступних обставин.
3 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Стар-авто» укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки OPEL «ASTRA» вартістю 90 775 грн.
Під час експлуатації вказаного транспортного засобу протягом гарантійного строку позивачем та його представником були виявлені скриті дефекти, в результаті чого холодний двигун автомобіля запускався при різко зростаючих оборотах колінчатого вала. Спеціалістами СТО було здійснено певні роботи щодо усунення недоліків, але дефект усунено не було.
27 травня 2005 року ОСОБА_3 надіслав продавцю – ТОВ «Стар-Авто» претензію, у якій просив розірвати договір купівлі-продажу спірного автомобіля та повернути кошти з урахуванням нової ціни на автомобіль, проте у відповіді від 3 червня 2005 року було рекомендовано з усіх питань звертатися до виробника. З письмовими претензіями до ЗАТ «ЗАЗ» позивач не звертався, а у червні 2005 року подав позовну заяву до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що придбаний ОСОБА_3 автомобіль має істотні недоліки, а тому відновлення порушених прав позивача має бути здійснено шляхом розірвання договору купівлі-продажу з компенсацією його ЗАТ «ЗАЗ» вартості позивачу, а також зі стягненням з виробника неустойки за час не усунення недоліків проданого товару.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми.
Проте суд, розриваючи договір та стягуючи з відповідача вартість товару, не застосував норми ч. 3 ст. 215, 216 ЦК України щодо наслідків оспорюваного правочину та не зобов’язав ОСОБА_3 повернути відповідачу товар.
При вирішенні питання про стягнення неустойки судами не враховано, що вимога про стягнення неустойки була пред’явлена до виробника (т.1, а. с. 82).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стар-авто» здійснювало реалізацію автомобілів, вироблених ЗАТ «ЗАЗ», на підставі дилерської угоди про надання послуг із реалізації автомобілів №Д-1/04 від 11 лютого 2001 року, укладеного з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» (т.1, а с. 134-149). Сервісне обслуговування та гарантійний ремонт автомобілів марки OPEL здійснювало ТОВ «ВКФ «Інтерконтакт-2», але чи існував відповідний договір між цим товариством і виробником на час звернення позивача з питання гарантійного ремонту придбаного автомобіля, судами не з’ясовано.
Крім того, стягуючи неустойку в розмірі 331 328 грн. 75 коп., суд не навів відповідних розрахунків з цього питання, не зазначив правову норму, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин, не дав їм належної оцінки.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Зазначені порушення не було усунено апеляційним судом, у зв’язку із чим підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
Є.П. Євграфова
М.І. Наумчук