У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Євграфової Є.П., Наумчука М.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до колективного підприємства Іршавського районного сільськогосподарського підприємства «Іршавкомунгосп» (далі – КП «Іршавкомунгосп»), третя особа – акціонерний комерційний банк «Форум» (далі – АКБ «Форум») в особі Ужгородської філії, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Форум» (далі – ПАТ «Форум») на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 січня 2008 року між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп» в особі директора ОСОБА_6. було укладено і нотаріально посвідчено договір іпотеки серії ВКG № 905120, який укладався на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_5 та АКБ «Форум». Директор КП «Іршавкомунгосп» ОСОБА_6., укладаючи іпотечний договір, розпорядився від свого імені нерухомим майном підприємства, яке належить власникам майнових паїв, а відчуження нерухомого майна підприємства можливе за лише наявності рішень про це загальних зборів. Вважає договір іпотеки таким, що укладений всупереч законодавству, оскільки директор підприємства не мав на це відповідних повноважень, у зв’язку з чим просила визнати недійсним зазначений договір іпотеки.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки серії ВКG № 905120 від 17 січня 2008 року, укладений між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп». Стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_3 51 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі ПАТ «Форум» порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки серії ВКG № 905120 від 17 січня 2008 року, укладеного між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вказаний договір укладений всупереч законодавству, оскільки директор підприємства ОСОБА_6. не мав на це відповідних повноважень, таке рішення повинно було прийматись загальними зборами засновників даного підприємства відповідно до вимог ст. 98 ЦК України, тому суд, пославшись на ч. 1 ст. 241 ЦК України, а також на постанову Іршавського районного суду від 16 вересня 2009 року, винесену за результатами розгляду кримінальної справи, якою встановлено факт незаконності дій директора КП «Іршавкомунгосп» щодо передачі майна у заставу для оформлення кредиту, визнав договір іпотеки недійсним.
Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. ст. 213 -215 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суди виходили з того, що її права оспорюваним договором іпотеки порушені.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2008 року між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп», від імені якого діяв директор ОСОБА_6., укладено іпотечний договір № ВКG № 905120 на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 0043/07/26-KLI від 17 січня 2008 року, укладеним між сином директора КП «Іршавкомунгосп», приватним підприємцем ОСОБА_5 та АКБ «Форум» (а. с. 9).
Правові підстави для визнання недійсними правочинів визначені у ст. ст. 215—236 ЦК України.
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки з підстав, передбачених ст.ст. 92, 98, 215 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 92 ЦК України ю ридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Стаття 98 ЦК України передбачає, що з агальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
У статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Однак відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (далі – Порядок), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Згідно з абзацом шостим пункту 14 Порядку для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Таким чином, право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого належить до компетенції сільської, селищної або міської ради.
Частинами третьою та четвертою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації правочинів щодо нерухомості, а також права власності на об’єкти нерухомості.
З огляду на наведене, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні чи виникло у позивача право власності на майнові паї з огляду на положення пунктів 13, 14 Порядку та чи набув він права власності на конкретні об’єкти нерухомого майна у передбаченому статтями 182, 334, 640 ЦК України порядку, а тому передчасно дійшов висновку про порушення права власності ОСОБА_3, укладеним між АКБ «Форум» та КП «Іршавкомунгосп» договором іпотеки.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, у рішенні не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін.
Таким чином, у порушення вимог ст. 3 ЦПК України, суди не з’ясували питання про те, чи має право ОСОБА_3 звертатися до суду із зазначеним позовом, які саме права, свободи чи інтереси позивачки порушені оспорюваним договором.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Форум» задовольнити.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
Є.П. Євграфова
М.І. Наумчук