У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2009 року уклав із ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір дарування належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1, за що відповідач зобов’язався надавати йому матеріальну допомогу та право користування житлом, проте порушив досягнуті домовленості, тому просив визнати договір дарування недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ЦК України.
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що між сторонами досягнута домовленість щодо купівлі-продажу спірної квартири за 64 тис. грн., про що складено відповідну розписку. Тому просив визнати недійсним договір дарування, який є удаваним, визнати дійсним фактично укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірної квартири.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2010 року, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між сторонами 11 липня 2009 року, визнано удаваним правочином і недійсним. Визнано дійсним фактично укладений 11 липня 2009 року договір купівлі-продажу спірної квартири, визнано право власності на цю квартиру за ОСОБА_5 Позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 не був стороною у спірному правочині, а захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом пред’явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Сімоненко В.М. Юровська Г.В.