Спр.№ 2-а-2179/2009 p.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого Шевченко Л.В.
при секретарі Рахуба І.Л..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання бездіяльності противоправною, про зобов’язання провести нарахування та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі, м. Києва про визнання бездіяльності противоправною, про зобов’язання провести нарахування та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що народився в 1939 році та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону йому не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на його звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не була передбачена Законом „Про Державний бюджет", а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету міністрів України з 22.05.2008 року - 48, 1 грн., з 01.07.2008 року-48, 2 грн., з 01.10.2008 року-49, 8 грн.
Він вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 77 та стаття ПО Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Як йому нещодавно стало відомо із засобів масової інформації Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Зокрема у п. 5 рішення зазначено, що „законом про Держбюджет" не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити виплату належної йому допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Посилаючись на зазначене позивач просив поновити пропущений строк позовної давності, враховуючи, що про порушення свого права він дізнався нещодавно із засобів масової інформації, визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 3 891 грн. 90 коп.та з січня 2009 року по даний час.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, позов не визнав, просив в позові відмовити, справу розглядати без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч.2 ст. 41 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. ПО Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" в редакції Закону № 3367-ІУ від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося. А тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Згідно розділу 2 Закону України, Дро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону № 2939-ІУ від 05.10.2005 року
підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" права на отримання підвищення як дитина війни не мав.
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війни з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі:
з 22.05.2008 року - 48, 1 грн., з 01.07.2008 року - 48, 2 грн., з 01.10.2008 року -49, 8 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05 2008 року. Відповідач з 22.05.2008 року проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах, визначених постановою № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду за захистом прав, а суд не вбачає поважності причини пропуску такого строку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку звернення до адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законами України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ....2007 рік, ....2008 рік", ст. ст. 9, 11, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 22 травня 2008 року з урахуванням попередніх виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.