У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого          -               Орлянської В.І.,            

суддів                                   Тельнікової І.Г., Вільгушинського М.Й.,

за участю прокурора     Ковтун Н.Я.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 3 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

    Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України засуджено до

5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України.    

    За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 18 лютого 2010 року приблизно о 17 годині на вул. Кірпічній у м. Запоріжжі, незаконно збув за 130 гривень ОСОБА_2 безбарвну рідину об’ємом 2,5 мл, яка містить у своєму складі   особливо небезпечний наркотичний  засіб – героїн, маса якого складає

 0,006 г.

19 лютого 2010 року приблизно о 10 годині на вул. Тімірязєва  у

м. Запоріжжі ОСОБА_1 повторно, у невстановленої слідством особи незаконно, з метою збуту придбав за 150 грн. безбарвну рідину об’ємом 3 мл, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб – героїн, маса якого складає 0,004 г, яку незаконно зберігав при собі з метою збуту , переніс на перехрестя вул. Авраменко – вул. Чарівна у м. Запоріжжі, де в цей же день приблизно об 11 год. 30 хв. незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_2

24 лютого 2010 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 на

вул. Тімірязєва у м. Запоріжжі у невстановленої слідством особи повторно, незаконно придбав рідину жовтого кольору об’ємом 7,5 мл, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – героїном, який незаконно зберігав при собі з метою збуту і перевіз на вул. Брюллова, 8, де в цей же день приблизно о 14 год. 15 хв. незаконно збув ОСОБА_2 за 200 грн. частину вищевказаного наркотичного засобу об’ємом 4 мл, який містить у собі особливо небезпечний наркотичний засіб - героїн, маса якого складає 0,0392 г, а частину наркотичного засобу продовжував зберігати з метою збуту.

    У цей же день, 24 лютого 2010 року, приблизно о 14 год. 20 хв., ОСОБА_1 у приміщенні 3-ї дитячої поліклініки по вул. Брюллова, 8 у м. Запоріжжі, повторно безкоштовно передав, тобто збув ОСОБА_3 рідину жовтого кольору об’ємом 0,5 мл, яка містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб - героїн, маса якого складає 0,0057 г.

    Крім того, 24 лютого 2010 року в період часу з 14 год. 20 хв.  до  14 год.

30 хв. ОСОБА_1  незаконно, повторно, з метою збуту зберігав при собі одноразовий медичний шприць, в якому знаходилася рідина жовтого кольору об’ємом 3 мл, яка містить у собі особливо небезпечний  наркотичний  засіб - героїн, маса якого складає 0,0231 г. Приблизно о 14 год. 30 хв. 24 лютого 2010 року по вул. Брюллова, 11 у м. Запоріжжі, він був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього вказаний наркотичний засіб.

    Вироком Апеляційного суду  Запорізької області від 29 листопада 2010 року вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року в частині призначеного покарання  скасовано і постановлено призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України три роки позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок  м’якості, і направити справу на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, формально перерахував дані, що характеризують особу засудженого, обставини, що пом’якшують покарання, але не навів переконливих мотивів про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України та не вказав, чому не призначив обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки  районного суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано наявними в справі доказами і у касаційному порядку не  оскаржуються.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно з вироком апеляційного суду, обґрунтовуючи висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, суд послався на пом’якшуючі покарання обставини – визнання  ним вини, щире каяття у вчиненому,  урахував дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має захворювання, працює.

Не встановивши обтяжуючих покарання обставин, суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не являється несправедливим внаслідок м’якості, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Однак, при призначенні основного покарання з урахуванням ст. 69 КК України, суд не визначився щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Не призначаючи додаткове покарання, суд не навів жодних доводів про можливість звільнення засудженого від застосування додаткового покарання, чим істотно порушив вимоги кримінального закону, на що звернув увагу прокурор у касаційній скарзі.

Враховуючи допущене апеляційним  судом порушення кримінального закону, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2010 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи, апеляційному суду слід виправити допущені порушення, призначити покарання у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

  у х в а л и л а :

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

                                                           Судді :

В.І.Орлянська І.Г.Тельнікова М.Й.Вільгушинський