У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Квасневської Н.Д., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,
захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_3
Вироком Староміського районного суду м.Вінниці від 9 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого, востаннє вироком від 29.11.2005 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 29.06.2007 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 28 днів,
за ст. 257 КК України на 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 8 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,
за ст. 257 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
По справі вирішено долю речових доказів, постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 засуджені за те, що вони увійшли до озброєної банди, організованої та очоленої ОСОБА_5, та відповідно до відведених їм ролей, брали участь в розробці планів злочинної діяльності, приготуванні знарядь та засобів прикриття, проводили розвідку на місці та брали безпосередню участь у вчиненні злочинів.
Так, у грудні 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у складі банди, збираючись в квартирі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та в гаражі поряд з будинком, отримавши інформацію про дату, маршрут руху інкасаторського автомобіля КБ «Приват-Банк», орієнтовну суму інкасованих коштів, кількість осіб супроводження, планували озброєний бандитський напад, але не змогли його здійснити через відсутність погодження з особами, які надали інформацію, та брак коштів для закупівлі необхідної кількості зброї та транспортних засобів.
У січні 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визначили об’єкти для бандитських нападів серед підприємців: ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Діючи згідно з розробленим планом, 25 січня 2010 року близько 16 год. 30 хв. засуджені прибули автомобілем ОСОБА_8 ВАЗ-2101 у с.Тополівка Теплицького району Вінницької області, маючи при собі перероблений бойовий пістолет "Вальтер" та набої для нього, газовий пістолет, ніж, мотузку, використовуючи темний одяг, рукавички і маски, проникли до будинку АДРЕСА_2 та вчинили напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_6
Застосувавши психологічний тиск, погрожуючи насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілих, члени банди висловили вимогу про передачу їм грошей, на що потерпіла, побоюючись за життя і здоров’я своє та свого чоловіка, вказала, де знаходяться гроші, внаслідок чого засуджені заволоділи грошима потерпілих в сумі 10000 грн., 1000 євро та 254 долари США. Потім засуджені перерізали дроти стаціонарного телефону, зв’язали мотузкою ОСОБА_6 руки та ноги, наказали потерпілим не рухатись, забрали мобільні телефони для попередження можливості потерпілих зателефонувати, та викинули їх біля будинку. В результаті розбійного нападу засуджені заволоділи коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на загальну суму 23354 грн.
25 січня 2010 року, перебуваючи в кафе «Лідія» у м. Христинівка, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у складі банди вирішили придбати нову кращу вогнепальну зброю та вчинити озброєний напад на ОСОБА_10 – мешканця АДРЕСА_3, але не встигли цього зробити, оскільки 28 січня 2010 року їх було викрито працівниками міліції.
У касаційних скаргах :
– захисник ОСОБА_4 просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_3, скасувати їх в частині засудження за ст. 257 КК України із закриттям провадження по справі у зв’язку з відсутністю події злочину, з чого випливає і необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України. Просить звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Вказує, що у справі відсутні докази щодо участі його підзахисного у складі банди. Вважає, що суд апеляційної інстанції поверхово розглянув апеляцію ОСОБА_3;
– захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі та доповненні до неї порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості. Вважаючи недоведеним вчинення злочину у складі банди, просить перекваліфікувати дії засудженого з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією закону. Вважає, що зібраними доказами доведено винність засудженого лише у вчиненні розбійного нападу на родину ОСОБА_9, а в решті засудження ОСОБА_1 є необґрунтованим, тому підлягає виключенню з обвинувачення. Крім того, зазначає, що у вироку суд не навів доказів, які б доводили існування банди та участь у ній ОСОБА_1, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Також посилається, що суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 93 КПК України неправильно визначив порядок стягнення судових витрат із засуджених.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_4, який підтримав свою касаційну скаргу та просив виключити рішення суду про конфіскацію майна засудженого, міркування захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення у частині засудження ОСОБА_1 за ст.257 КК України із закриттям справи, пояснення прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 без задоволення, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та доповнення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів. Так, під час досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 детально показували про обставини, за яких вони вчинили розбійний напад у с.Тополівка, розробляли плани нападів на інкасаторську машину та підприємця ОСОБА_10, яким чином були розподілені ролі кожного з учасників банди, де і які підготовчі дії ними велися. Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у своїх показаннях повністю підтвердили такі обставини злочину щодо них, які були встановлені судом. Висновками судових трасологічних експертиз встановлено, що зафіксовані на прилеглій до території будинку ОСОБА_6 сліди бігових доріжок шин транспортного засобу за загальними ознаками належать до групи шин, установлених на задній та передній осях автомобіля, належного ОСОБА_8, який свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 бачили на місці вчинення злочину у с.Тополівка 25.01.2010 року у період часу з 15-00 год. до 17-30 год. З протоколу огляду місця події з фототаблицею убачається, що місцем вчинення розбійного нападу на сім’ю ОСОБА_6 є домогосподарство за адресою АДРЕСА_2. Згідно з висновком судової трасологічної експертизи сліди взуття, вилучені з місця злочину, співпадають із слідами взуття ОСОБА_14 Висновком судової балістичної експертизи встановлено, що один з вилучених у ОСОБА_5 пістолетів є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби пістолетними патронами, а інший – газовим пістолетом, придатним для проведення пострілів газовими і шумовими пістолетними патронами, 2 патрони є бойовими припасами, придатними для стрільби. Як убачається зі змісту протоколів відтворення обстановки і обставин події, під час цих слідчих дій засуджені на місці показували про деталі нападу на родину ОСОБА_6. Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які були понятими під час відтворень обстановки і обставин події, пояснили, що засуджені добровільно показували та пояснювали про деталі злочину, всі події правильно були занесені у протоколи. З протоколів очних ставок між засудженими видно, що під час їх проведення ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 показували про дії кожного з них під час нападу на родину ОСОБА_6, розроблення планів щодо злочинних дій, підпорядкованість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 У явці з повинною ОСОБА_1 власноруч виклав про розбійний напад на родину ОСОБА_6, обговорення деталей нападів на інкасаторів і жителя м.Умані на ім’я ОСОБА_19. Усі докази, що були зібрані по справі, були перевірені судом у судовому засіданні і суд надав їм належну оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 було створено озброєну організовану групу для вчинення нападів з метою заволодіння чужим майном, до якої увійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Суд дійшов вірного висновку про створення зазначеними особами банди, члени якої дійшли згоди щодо вчинення першого нападу (не зважаючи на те, що його не було здійснено), розробляли плани щодо подальшої спільної зазначеної злочинної діяльності. Дії засуджених були узгодженими, направленими на досягнення єдиної мети, існувала тривалість їх зв’язків та внутрішня стійкість групи, в якій були наявні встановлені правила поведінки, наявність лідера та розподіл функцій між членами банди та грошей, отриманих злочинним шляхом. Крім того, суд правильно дійшов висновку, зазначивши у вироку, що під час нападу агресивні дії засуджених були спрямовані на заволодіння майном потерпілих із створенням реальної загрози застосування насильства. Будучи озброєними бойовою зброєю, газовим пістолетом та ножем, всі нападники усвідомлювали можливість застосування зброї та застосовували її.
Таким чином, виходячи з встановлених судом обставин справи, висновок суду про участь засуджених у вчиненні розбійного нападу у складі озброєної банди є обґрунтованим. Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України і підстав вважати, що їхнім діям дана неправильна юридична оцінка, немає.
Непереконливими є і доводи у касаційних скаргах про те, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання є таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки воно обране з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особи засуджених, а також обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання.
Рішення суду про необхідність призначення засудженим додаткового покарання у виді конфіскації майна відповідає вимогам ч. 2 ст.59 КК України. Таке покарання передбачене санкціями відповідних статей і підстав для виключення конфіскації майна, про що просив захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні, немає.
З матеріалів справи видно, що доводи у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_2 є аналогічними тим, що містилися в апеляції його підзахисного – засудженого ОСОБА_1, вони перевірялися апеляційним судом, який визнав їх неспроможними та навів доводи на спростування доводів апеляції, мотивувавши належним чином своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено.
Безпідставними є доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 про те, що з ОСОБА_1 необґрунтовано стягнуто судові витрати за проведення балістичної експертизи, оскільки його не засуджено за незаконне поводження зі зброєю, яка використовувалася під час нападу. Наведене суперечить обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 як член банди вчинив злочин за допомогою зазначеної зброї.
В той же час, в порушення вимог ч. 2 ст. 93 КПК України, суд стягнув з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 8601 грн. 25 коп. за проведення експертиз солідарно, хоча відповідно до вказаної норми закону мав визначити розмір стягнення цих витрат в дольовому порядку з кожного із засуджених, ураховуючи при цьому ступінь вини кожного з них та їх майновий стан. У зв’язку з наведеним, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення у частині стягнення судових витрат підлягають зміні.
Керуючись ст. ст. 395 – 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Староміського районного суду м.Вінниці від 9 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України у Вінницькій області судові витрати в розмірі 2867 грн. 08 коп. з кожного за експертні дослідження.
В решті судові рішення залишити без зміни.
С у д д і :
Вільгушинський М.Й. Квасневська Н.Д. Марчук Н.О.