У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Шилової Т.С., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 03 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи, та потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2010 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 13 жовтня 2000 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ст. 94, ч. 1 ст. 140, 42 КК України до позбавлення волі на строк 8 років; 5 червня 2001 року Иллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 183, 43 КК України до позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, звільненого 23 червня 2008 року умовно - достроково на 1 рік 4 місяці 5 днів,
за ч. 2 ст. 15, п. п. 6,13, ч. 2 ст. 115 , ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,такої, що не має судимості,
за ч. 4 ст. 187 КК України, направлено прокурору Донецької області для проведення додаткового розслідування .
Органами досудового слідства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що вони, 2 квітня 2009 року приблизно о 2 годині, перебуваючи в тролейбусі № 11, що рухався Пролетарським районом м. Донецька, побачили у руках ОСОБА_4 мобільний телефон. За пропозицією ОСОБА_5 вони вступили у попередню змову на скоєння розбійного нападу на потерпілого. На зупинці на перехресті вулиці «Будьонівских Партизанів» і вулиці «Прожекторної» у Пролетарському районі міста Донецька, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 вийшли з тролейбуса слідом за потерпілим і ОСОБА_6, діючи за домовленістю з ОСОБА_5, затримуючи, позвала ОСОБА_7. Після цього до них підійшов ОСОБА_5 і, з метою завести ОСОБА_7 у зручне для нападу місце, попросив показати потрібну їм вулицю.
При цьому ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, з метою завести потерпілого у безлюдне місце, розповідала ОСОБА_7 про свою вигадану подругу, до якої вони йшли. На вулиці Армавірській у м. Донецьку, ОСОБА_6 увійшла в АДРЕСА_1 нібито розшукуючи подругу, щоб ОСОБА_5 мав умови для вчинення нападу на ОСОБА_7.
Знаходячись біля під’їзду АДРЕСА_1, ОСОБА_5, який раніше вчинив умисне вбивство, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи спільний з ОСОБА_6 умисел, однак виходячи за межі домовленості, молотком, що мав при собі, заподіяв ОСОБА_7 не менше десяти ударів по голові.
Діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Після цього ОСОБА_5, вважаючи, що ОСОБА_7 мертвий, будучи впевненим, що він вчинив всі необхідні дії для заподіяння смерті потерпілому, реалізуючи спільний з ОСОБА_6 план заволодів мобільним телефоном потерпілого «Нокіа-6233» вартістю 1000 гривень, сім карткою «МТС» вартістю 20 гривень, карткою на суму 60 гривень, а всього майном на загальну суму 1150 гривень.
Крім того, 8 квітня 2009 року приблизно о 15-й годині ОСОБА_5 у місті Зугресі Донецької області у невстановленої особи придбав особливо небезпечну психотропну речовину - препарат виготовлений з ефедрину, псевдоефедрину і препаратів, що їх містять, у скляному флаконі в кількості 6,7 г із сухим залишком 0,6 г для особистого вживання, який зберігав при собі і перевіз у місто Донецьк, де о 17-й годині 30 хвилин був вилучений працівниками міліції.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд в ухвалі зазначив, що органами досудового слідства було допущено таку неповноту та однобічність, яку неможливо усунути в судовому засіданні. Зокрема, суд послався на те, що органом досудового слідства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред’явлено неконкретне обвинувачення, яке перешкоджає суду прийняти по справі будь-яке рішення.
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Мотивує свої вимоги тим, що суд, направляючи справу на додаткове розслідування, порушив вимоги ст. 281 КПК України та в ухвалі не вказав у чому саме полягає неконкретність обвинувачення та які саме слідчі дії необхідно провести.
Потерпілий ОСОБА_8 . в касаційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред’явлене правильне обвинувачення і підстав для повернення справи на додаткове розслідування немає.
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від підсудного ОСОБА_5, який просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно зі ст. ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 132 КПК України, пред’явлене обвинувачення особі повинно бути конкретним, а пред’явлене обвинувачення співучасникам злочину повинно включати в себе опис спільних дій цих осіб із зазначенням мотивів злочину, при цьому викладені в обвинуваченні обставини не повинні бути суперечливими.
Проте, ці вимоги закону під час досудового слідства у справі щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не були виконані, обставини, з’ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не з’ясовані та вказаним особам пред’явлене неконкретне обвинувачення.
Так, в постановах про притягнення у якості обвинувачених та обвинувальному висновку зазначено, що в салоні тролейбусу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вступили в попередню змову на вчинення розбійного нападу. Біля будинку АДРЕСА_1, коли ОСОБА_10 зайшла до під’їзду, ОСОБА_5 «вийшовши за рамки єдиного злочинного умислу, спрямованого на викрадання майна ОСОБА_11, вирішив вчинити умисне вбивство…» ( т. 2 а. с. 51-53,63-65, 112-126 ).
Одночасно, формулюючи обвинувачення ОСОБА_5, орган досудового слідства вказав, що в подальшому «ОСОБА_5, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи єдиний з ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_11 скоїв умисне вбивство потерпілого».
Таким чином, органами досудового слідства пред’явлене неконкретне обвинувачення, яке перешкоджало суду постановити будь-яке рішення у справі та обмежує право обвинувачених на захист.
Незважаючи на те, що на дані порушення було вказано в ухвалі Верховного Суду України від 24 червня 2010 року, вказівки якого у відповідності зі ст. 399 КПК України є обов’язковими для органів досудового слідства та суду, при новому судовому розгляді справи прокурором обвинувачення не змінено.
Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи, не заперечував проти направлення справи прокурору на додаткове розслідування (т. 4 а. с. 226).
Посилання прокурора у касаційній скарзі на порушення судом вимог ст. 281 КПК України є безпідставним, оскільки виявлені порушення кримінально-процесуального закону неможливо усунути судом при розгляді справи та вони підлягають усуненню органами досудового слідства при проведенні додаткового розслідування. Крім того, зазначена стаття не передбачає обов’язок суду при направленні справи на додаткове розслідування наводити перелік слідчих дій, які необхідно виконати органом досудового слідства.
Таким чином, підстав вважати необґрунтованим рішення суду про направлення справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на додаткове розслідування немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 грудня 2010 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - без зміни.
С У Д Д І :
_______________________ ____________________ ______________________
Литвинов А.М. Шилова Т.С. Чуйко О.Г.