УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.
суддів Швеця В.А., Чуйко О.Г.,
прокурора Тилика Т.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року.
Цим вироком -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку 2009 року, з метою незаконного вирощування коноплі з подальшим незаконним придбанням, виготовленням, зберіганням з метою особистого вживання особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, на присадибній ділянці за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, незаконно посіяв її насіння, після чого 06 вересня 2009 року зірвав 33 рослини, що виросли після посіву. В той же день, ОСОБА_1, відділивши кореневу систему, частково стебла та листя, частину з яких почав зберігати для власного вживання за місцем проживання, іншу частину викинув на поле на околиці села. 08 вересня 2009 року працівниками міліції було вилучено за місцем проживання ОСОБА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 26900 грам, а в полі виявлено та вилучено коноплю не висушену, масою 17220 грам, та 33 штуки кореневої системи коноплі.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого, внаслідок м’якості. Зазначає, що суд в процесі розгляду справи дав неправильну оцінку доказам, зібраним в процесі досудового слідства, і які підтверджують вину засудженого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 307 КК України, незаконно перекваліфікував його дії з ч.3 ст. 397 на ч.3 ст. 309 КК України. Також вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів і не погоджується з рішенням суду про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 засуджено за незаконний посів та вирощування коноплі в кількості 33 рослин загальною масою 44120 гр. та незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах.
Доводи прокурора про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч.3 ст. 307 на ч.3 ст. 309 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Так, при перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 307 на ч.3 ст.309 КК України, суд послався на його показання в судовому засіданні, в яких останній показав, що коноплю сіяв, вирощував, культивував, виготовляв та зберігав для власного вживання.
Однак, суд не звернув увагу, що будучи, неодноразово допитаним в стадії досудового слідства, ОСОБА_1 стверджував, що наркотичний засіб вирощував та зберігав як для особистого вживання, так і з метою подальшого збуту.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що про намір в подальшому збуту коноплі, засуджений ОСОБА_1 показав в своїх первинних поясненнях (а.с. 21-22), протоколі допиту в якості підозрюваного (а.с.72-72 об), протоколах очної ставки зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 63-64), ту обставину, що ОСОБА_1 мав намір збути коноплю, підтвердили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були понятими і в їх присутності, при виявленні та вилученні коноплі, засуджений добровільно давав пояснення про подальший збут наркотичного засобу. Крім того, в судовому засіданні (протокол с/з а.с. 94-98), посилаючись на ту обставину, що наркотичні засоби вирощував, зберігав для власного вживання, ОСОБА_1 пояснював, що він вкрай рідко вживав наркотичні засоби.
Поза увагою суду залишилися дані, які містяться у протоколі огляду місця події, - домоволодінні, території домоволодіння, ділянці поля, яка є прилеглою до АДРЕСА_1, згідно яких у ОСОБА_1 виявлено та вилучено коноплю не висушену загальною масою 26900 гр, та 17220 гр. (а.с. 1-18, 31-33).
Виходячи з роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (з послідуючими змінами), про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.
Тобто судом у вироку всупереч вимогам ст. 334 КПК України не наведено доказів на спростування обвинувачення ОСОБА_1 органами досудового слідства за ч. 3 ст. 307 КК України, в зв`язку з чим суд при перекваліфікації дій ОСОБА_1 неправильно застосував кримінальний закон, що виключає визнання вироку законним і обґрунтованим.
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 372 КПК України, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м’якості, у зв’язку з чим та на підставі п. 3 ч. 1 ст.398 КПК України судові рішення щодо нього і в цій частині підлягають скасуванню за м’якістю призначеного покарання, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, на порушення вимог ст. 377 КПК України, в ухвалі обмежився оцінкою доказів, на які є посилання у вироку і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і не навів мотивів, з яких доводи прокурора є безпідставними, в тому числі в частині призначеного судом покарання.
З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи щодо ОСОБА_1 та у разі визнання його винним у обсязі пред»явленого обвинувачення, суду слід повною мірою врахувати тяжкість злочинів, його особу та усі обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання та призначити йому покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, яке має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2010 року, щодо ОСОБА_1 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і :
О.М. Литвинов В.А. Швець О.Г. Чуйко