УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.
суддів Швеця В.А., Чуйко О.Г.,
прокурора Чорної І.С.
розглянула у судовому засіданні 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1, на вирок Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2010 року
в с т а н о в и л а:
вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 19.06.2008 року вироком Фастівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75,104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок суду відносно якого учасниками процесу не оскаржується.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що 29.03.2010 року, приблизно о 18 годині, за попередньою змовою, перебуваючи в станів алкогольного сп’яніння, знаходячись на залізничній колії залізничного перегону Фастів-Корнин Південно – Західної залізниці на 4 кілометрі (пікети 4-5), таємно викрали 6 мідних з’єднувачів для стику рейкових вузлів вартістю 129, 27 грн. кожний, які були встановлені між стиками рейок, чим завдали Фастівській дистанції колії матеріальної шкоди на суму 775 грн. 62 коп.
Вироком Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2010 року скасовано вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2010 року в частині міри покарання засудженому ОСОБА_1 та останньому призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
В решті вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд в зв’язку з істотним порушенням кримінально – процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, вийшов за межі апеляції прокурора, в якій порушувалося питання про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання. Вважає, що судом внаслідок однобічності і неповноти досудового та судового слідства не з’ясовані в достатній мірі дані про його особу, не було застосовано ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та заперечував проти задоволення скарги засудженого, вважаючи її необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, а також правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються.
У апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції при винесенні вироку щодо ОСОБА_1, а саме ч. 4 ст.71 КК України, ставив питання про скасування вироку місцевого суду в частині міри покарання, постановлення нового вироку апеляційним судом та засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі і остаточно просив призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляцію прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду від 19.06.2008 року, остаточно призначивши покарання ОСОБА_1 у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Постановляючи новий вирок в частині міри покарання ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 378 КПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про порушення місцевим судом ч. 4 ст. 71 КК України та необхідністю застосування покарання за сукупністю вироків у відповідності до положень кримінально-процесуального закону.
Посилання прокурора у касаційні скарзі на ту обставину, що апеляційний суд, постановляючи новий вирок, послався на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості та вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, є безпідставними, оскільки такі підстави у вироку апеляційного суду відсутні.
Таким чином, істотного порушення кримінально – процесуального закону, апеляційним судом допущено не було.
Не підлягає задоволенню скарга засудженого ОСОБА_1, в якій останній посилається на суворість призначеного покарання вироком апеляційного суду.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 за вчинення злочину середньої тяжкості, в період перебігу іспитового строку визначеного за попереднім вироком за вчинення тяжкого злочину, з урахуванням даних про його особу, прийшов до правильного висновку про те, що таке покарання необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки таке покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2010 року залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
С у д д і :
О.М. Литвинов О.Г. Чуйко В.А. Швець