ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.11 Справа № 28/24/2011
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , м. Луганськ
до Дочірнього підприємства «Відділ робітничого постачання»ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 2392 грн. 98 коп.
за участю представників сторін :
від позивача: представник не прибув
від відповідача: Кобзєва Н.С., дов. № 61 від 15.02.2011
в с т а н о в и в:
Суть справи: позовними вимогами є стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 1374 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань у сумі 386 грн. 22 коп., пені у сумі 632 грн. 31 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с.22-23).
Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України" (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, вислухав доводи представника відповідача, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами у справі укладено договір постачання від 01.01.2008, за умовами якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідача товар по заявці останнього на загальну суму згідно накладних, а відповідач зобов’язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах договору.
Відповідно до видаткових накладних № КК-0000955 від 10.09.2008, № КК-0000984 від 18.09.2008 відповідачу поставлено товар відповідно на суму 1043 грн. 15 коп. та 1043 грн. 75 коп.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом семи банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідач оплату товару здійснив частково у сумі 712 грн. 45 коп.
Таким чином у відповідача створився борг перед відповідачем у сумі 1374 грн. 45 коп.
Актом звірення взаємних розрахунків станом на 23.06.2010 підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1374 грн. 45 коп. Даний акт підписаний сторонами без заперечень та зауважень /а.с. 17/.
Позивач направив відповідачу претензію від 24.06.2010, в якій просив відповідача погасити заборгованість у сумі 1374 грн. 45 коп.
На час звернення із позовом про стягнення заборгованості 1374 грн. 45 коп. відповідач дану заборгованість не сплатив.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Отже, наявність заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем підтверджена в повному обсязі, а тому ці вимоги є обґрунтованими.
Втім, 22.03.2011 відповідач надав до суду заяву, якою підтвердив сплату заборгованості за позовом у сумі 1374 грн. 45 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 341 від 11.02.2011 на суму 500 грн., № 356 від 14.02.2011 на суму 500 грн., № 590 від 14.03.2011 на суму 374 грн. 25 коп., № 594 від 14.03.2011 на суму 0, 20 грн.. Оскільки сума заявлена до стягнення сплачена відповідачем після звернення із позовом, яке відбулося 24.01.2011, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду Луганської області, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
У заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути, крім заборгованості 1374 грн. 45 коп., інфляційні нарахування за період з 03.10.2008 по 24.12.2010 у сумі 386 грн. 22 коп. та пеню у сумі 632 грн. 31 коп., нараховану за період з 03.10.2008 по 09.08.2010.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, інфляційні нарахування за період з 03.10.2008 по 24.12.2010 складають 386 грн. 22 коп.
Дані вимоги визнаються судом обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6.2. договору в разі порушення строку оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.2 договору позивачем нарахована пеня за невиконання грошових зобов’язань за період з 03.10.2008 по 09.08.2010 в сумі 632 грн. 31 коп.
Відповідач у заяві, яка здана у судовому засіданні 22.03.2011, заявив про застосування позовної давності щодо вимог по стягненню пені.
Відповідно до приписів ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Отже, пеня стягується судом за період з 24.07.2010 по 09.08.2010 у сумі 10 грн. 88 коп., оскільки позов згідно відмітки канцелярії господарського суду Луганської області поданий 24.01.2011; у задоволенні решти вимог позову про стягнення пеня у сумі 621 грн. 43 коп. слід відмовити.
Згідно викладеному, позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 386 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги по стягненню пені задовольняються частково у сумі 10 грн. 88 коп., провадження у справі щодо вимог по стягненню суми основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним та обґрунтовано заявленим вимогам.
У судовому засіданні 22.03.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Відділ робітничого постачання" Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" , м. Алчевськ, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 35038242, на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інфляційні нарахування у сумі 386 грн. 22 коп., пеню у сумі 10 грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 75 грн. 51 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 174 грн. 71 коп., видати наказ позивачу.
3. Провадження у справі щодо стягнення суми боргу 1374 грн. 45 коп. припинити.
4. У задоволенні позовних вимог по стягненню пені у сумі 621 грн. 43 коп. відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 25.03.2011 .
Суддя І.В. Семендяєва
Надр. 3 прим.
1-до справи вих.№
2-позивачу /реком. з повідомл/
3- відповідачу