Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2011 р. справа № 2а-20836/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:15 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Могілевському А.А.
приміщення суду за адресою:83052 , м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17,
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді : Савченко С.В.
при секретарі: Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Амвросіївського районного відділенні ГУМВС України в Донецькій області
до ОСОБА_1
про видворення за межі України в примусовому порядку
за участю сторін:
представника позивача: Павленко Г.М. за дов.
відповідача: не з»явився
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Амвросіївське районне відділення ГУМВС України в Донецькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про видворення за межі України в примусовому порядку.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач – громадянина Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України у 2002 році. З 2006 року перебуває на цій території незаконно і за порушення правил перебування іноземців в Україні, неодноразово, притягувався робітниками міліції до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП.
19 травня 2010 року Амвросіївським РВ ГУМВС України в Донецькій області винесено рішення про видворення за межі України та зобов’язання покинути територію України у термін до 07.06.2010 р. з забороною в»їзду в Україну строком на п’ять років.
Позивач стверджує, що відповідач відмовився повертатися до Грузії, пояснюючи це відсутністю коштів.
Позивач просив суд у примусовому порядку видворити за межі України ОСОБА_1, за рахунок бюджетних коштів держави України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 50 КАС України та частини п'ятої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служба безпеки України можуть звернутись до адміністративного суду з позовом про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства. Крім цього, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України передбачає, що у випадках, передбачених законом, суб'єкти владних повноважень можуть подавати й інші види адміністративних позовів, зокрема за приписами частини п'ятої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть звернутись до суду з позовом про затримання іноземця або особи без громадянства.
За положеннями пунктів 3, 5 частини четвертої статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами в адміністративній справі про примусове видворення та затримання іноземця чи особи без громадянства з України, позивачем у яких є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позовну заяву.
На підставі ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю та особі без громадянства, які порушують законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні. Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
Згідно ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є громадянином Грузії, з 2002 року проживає на території України без реєстрації. Постійного місця проживання не має.
19 травня 2010 року Амвросіївськм РВ ГУМВС України в Донецькій області відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 було прийнято рішення про видворення за межі України з забороною в’їзду на її територію терміном на 5 років.
Зазначене рішення було оскаржено ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області від 15 лютого 2010 року постанову було залишено без змін.
Як встановлено ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, 4 квітня 2010 року Амросіївським районним відділенням Головного управління Міністерства внутрішних справ України в Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення правил перебування на території України без документів.
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.04.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушенні, передбаченого ч.1 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Однак, відповідач, не маючі підстав для подальшого перебування на території України у встановлений строк в добровільному порядку за межі території України не виїхав, тобто проживає на території України з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п.п. 18-33 «Правил в’їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її території», а також Порядку перебування, реєстрації, вибору місця проживання в Україні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 ухиляється від виїзду і у суду є обґрунтовані підстави вважати, що він в подальшому також буде ухилятися від виїзду за межі України.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Типовим положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженим Постановою КМУ №1110 від 17 липня 2003 року, визначено, що Пункт перебування є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні і підлягають адміністративному видворенню за її межі у примусовому порядку.
Поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Адміністрації Держприкордонслужби чи СБУ або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі держави, але, як правило, не більше ніж на 6 місяців. У виключних випадках (за наявності поважних причин - хвороба, офіційне повідомлення про конкретний строк надходження паспортних документів чи коштів для повернення тощо) цей строк може бути продовжено на період існування зазначених обставин. У разі коли з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, відмова держави походження іноземця приймати його тощо) протягом установленого строку адміністративне видворення здійснити не вдалося, іноземці вибувають з пункту перебування до визначеного місця тимчасового проживання.
Основними завданнями пункту перебування є:
забезпечення тимчасового утримання іноземців до завершення підготовки їх адміністративного видворення;
створення належних умов для проживання іноземців у пункті перебування: забезпечення відповідно до встановлених норм житлом, постільною білизною, інвентарем та столовим посудом, триразовим харчуванням, комунально-побутовим та медичним обслуговуванням;
сприяння органам внутрішніх справ, охорони державного кордону та Служби безпеки у виконанні покладених на них завдань щодо встановлення осіб, поміщених до пункту перебування, та оформлення їм паспортних документів, уточнення обставин порушення іноземцями законодавства України, вишукування коштів для їх адміністративного видворення, супроводження до пунктів пропуску через державний кордон під час здійснення адміністративного видворення тощо;
сприяння іноземцям в установленні контактів з родичами, земляками, гуманітарними організаціями, якщо такі контакти спрямовані на вирішення питання про повернення їх на батьківщину чи поліпшення умов проживання у пункті перебування.
До пункту перебування поміщаються іноземці, які незаконно перебувають в Україні і згідно з вимогами законодавства підлягають адміністративному видворенню.
З огляду на вищевикладене, громадянин Грузії ОСОБА_1 підлягає розміщенню в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців з дня початку розміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Грузії ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, виконавчі провадження за постановами про притягнення до адміністративної відповідальності завершені за п.2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов’язаних з примусовим видворенням ОСОБА_1 за межі України, суд враховує відсутність грошових коштів у відповідача для відшкодування витрат, а також відсутність інших фізичних чи юридичних осіб, на яких таке відшкодування можливо б було покласти у відповідності з діючим законодавством України, тому вважає за необхідне здійснити його видворення за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.п. «Правил в’їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. ст. 8-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області до ОСОБА_1 про видворення за межі України в примусовому порядку - задовольнити повністю.
Громадянина Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, видворити в примусовому порядку за межі території України.
Видворення громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснити за рахунок держави.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 березня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Савченко С. В.