Головуючий у 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року  справа №2а-625/10/1212           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів  Василенко Л.А. ,  Гімона М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії, -  

ВСТАНОВИВ:  

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії задоволено: визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язано УПФУ здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.05.2010 року з урахуванням здійснених виплат.   

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову,  якою в задоволенні позову відмовити.    

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційний перегляд проведено в порядку письмового провадження.  

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія  суддів  дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з пенсійним посвідченням позивач має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30%  від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10/рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у 2010 році у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування постанови  відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 21, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2010 року залишити без задоволення.        

Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 22 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання провести виплату підвищення до пенсії залишити без змін.           

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні постанови суду, прийнятої у скороченому провадженні,  набирає законної сили через п’ять днів  після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і подальшому  оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:    О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон