Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1839/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 20хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Добропілляввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська»
до управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області
про зобов’язання прийняти рішення щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання вчинити дії щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання внести зміні до картки особового рахунку шляхом списання суми заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
за участю:
представника позивача: Заргана Л.Є., за дов. від 15 березня 2011 року № 1/311,
представник відповідача: Мінакової С.В., за дов. від 15 березня 2011 року
Державне підприємство «Добропілляввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про зобов’язання прийняти рішення щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання вчинити дії щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання внести зміні до картки особового рахунку шляхом списання суми заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
За клопотанням відповідача дана адміністративна справа була зупинена до 16 березня 2011 року ухвалою суду від 04 березня 2011 року. Ухвалою суду від 16 березня 2011 року провадження по справі № 2а/0570/1839/2011 було поновлено.
Позивач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічним у позові.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, просив залишити позов без задоволення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» звернулося до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про зобов’язання прийняти рішення щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання вчинити дії щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання внести зміні до картки особового рахунку шляхом списання суми заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області після проведення списання штрафних санкцій та пені станом на 12 жовтня 2010 року позивач з відповідачем звірив розрахунки за всіма платежами. За результатами звірки було виявлено розбіжності на загальну суму 379795, 08 гривень. Вказана сума складається з нарахованих фінансових санкції та пені за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року по страхових внесках 33,2%, 4% - 357630,66 гривень, 0,5%-5% - 22164,42 гривень, які нараховані рішенням № 177/14 від 31.08.2010 року (а.с. 20).
Розбіжності виникли за рахунок того, що при сплаті позивачем страхових внесків за серпень 2010 року в платіжних дорученнях № 407 від 21 вересня 2010 року, № 442 від 24 вересня 2010 року було зазначено призначення платежу як погашення поточних платежів по страховим внескам, відповідно 33,2% та 2% (а.с. 25-26).
Позивач вважає, що поточні платежі повинні були зараховані в погашення поточних зобов’язань зі сплати страхових внесків, а потім – в погашення штрафних санкцій та пені, як передбачено частиною другою пункту 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області здійснювало зарахування поточних платежів в рахунок погашення штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості виникнення боргу та спрямовувало сплачені по страховим внескам кошти на погашення штрафних санкцій та пені. Такі дії відповідача призвели до виникнення розбіжностей при списанні згідно Закону України № 2508-1V від 09.09.2010 року «Про скорочення заборгованості перед пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» та Порядку списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 27-2 від 27.11.2010 року.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівності щодо виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків та відповідальності суб’єктів системи пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання чи неналежне виконання покладених на них обов’язків.
Згідно зі ст. 1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.
Відповідно до п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками, тобто, платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості по внескам.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:
«Страхувальники» це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
«роботодавець» - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом».
У відповідності до п.4 ст.20 Закону «сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду».
Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» внесені зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами. Цим Законом визначено, що гірничі підприємства зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий відповідний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
Таким чином, стоки сплати страхових внесків гірничими підприємствами збільшилися даним Законом, а базовий період не змінився.
Позивачем двома платіжними дорученнями № 407 від 21 вересня 2010 року було сплачено страхові внески, нараховані на заробітну плату за серпень 33,2% у сумі 2076429,10 гривень та № 442 від 24 вересня 2010 року по сплаті страхових внесків 2%, нарахованих за серпень 2010 року у сумі 127459,00 гривень. Строк сплати цих внесків становить 28 вересня 2010 року. Отже, страхові внески, нараховані на заробітну плату за серпень 2010 рокеу своєчасно були сплачені підприємством позивача.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
31 серпня 2010 року УПФУ в місті Добропілля винесено рішення № 177/14 відносно структурного підрозділу позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків (а.с.20).
Згідно до п.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до п.9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу, який розраховується залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Законом України № 2508-1V від 09.09.2010 року «Про скорочення заборгованості перед пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» встановлено, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України "Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників", у тому числі розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.
Таким чином, заборгованість позивача перед Пенсійним фондом України підпадає під дію вищеназваного Закону.
Пунктом 3 Порядку списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 27-2 від 27.11.2010 року встановлено, що списанню підлягають суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) станом на 12 жовтня 2010 року.
Оскільки списання проводилося у листопаді 2010 року станом на 12 жовтня 2010 року, суми штрафних санкцій та пені, нарахованих позивачу рішенням № 177/14 від 31 серпня 2010 року підлягають списанню у сумі 379795,08 гривень.
Отже, відповідач неправомірно не списав суми штрафних санкцій та пені у розмірі 379795,08 гривень.
Згідно з п.п. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем спірних рішень від 31 січня 2011 року № 41, № 41, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України № 2508-1V від 09.09.2010 року «Про скорочення заборгованості перед пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» , Порядком списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 27-2 від 27.11.2010 року ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» до управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про зобов’язання прийняти рішення щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання вчинити дії щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн., зобов’язання внести зміні до картки особового рахунку шляхом списання суми заборгованості у розмірі 379795,08 грн. – задовольнити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області прийняти рішення щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області вчинити дії щодо списання заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області внести зміні до картки особового рахунку позивача шляхом списання суми заборгованості у розмірі 379795,08 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 березня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Голубова Л.Б.