2-1112/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 року м. Харків
Жовтневий районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Цілюрика В.П. при секретарі Мельникової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської Ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», треті особи –управління Держкомзему у м. Харкові, приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 27.11.1997 року за № 1038; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею у розмірі 1000 квадратні метри від 10.04.2007 року, серія ЯД № 030546; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2008 року за № 1785; та іпотечного договору № 36-0061001/Яфквіп-08 від 04.04.2008 року,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі –продажу земельної ділянки та іпотечного договору, та просила суд ухвалити рішення та визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за №1038 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею у розмірі 1000 квадратні метри, а також визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 02.03.1998 року, серія ХР-32-01-066558, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1725, виданий ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. Також визнати недійсними всі наступні правові документі, пов’язані зі зміною власника вказаної земельної ділянки, а саме: договір купівлі-продажу від 31.05.2006 року за № 1280, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3, державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 року, серія ЯД №030546, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 210767100026, договір купівлі-продажу від 04.04.2008 року за № 1785, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4, іпотечний договір № 36-0061001/Яфквіп-08 від 04.04.2008 року за № 1789, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_4 до ТОВ «Укрпромбанк» в якості забезпечення вимог за кредитним договором № 36-0061001/ФКВ-08 від 04.04.2008 року.
ОСОБА_1, пояснила, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 за яким на праві тимчасового користування закріплена земельна ділянка площею 0,3587 гектарів. На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 05.02.2008 року вона отримала дозвіл побудувати за вказаною адресою новий будинок.
При приватизації земельної ділянки та підготовки відповідної технічної документації в 2008 році їй стало відомо, що частина земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні розміром 1000 квадратних метрів передана у власність відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 листопада 1997 року, та останньою отриманий державний акт на права власності на земельну ділянку від 02.03.1998 року, серія ХР-32-01-066558. При цьому у державному акті, адреса знаходження земельної ділянки вказана: м. Харків, проїзд В. Бугріменка № 20.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №865/08 від 15.04.2008 року управління земельних відносин Харківської міської ради, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2. Таким чином позивач вважає, що адреса земельної ділянки не співпадає з місцем її фактичного розташування.
Згідно договору купівлі-продажу від 31.05.2006 року за № 1280 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3, який в свою чергу отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 року, серія ЯД №030546 та в подальшому продав земельну ділянку ОСОБА_4, яка передала спірну земельну ділянку в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк».
ОСОБА_1 вважає, що неправильне встановлення місця розташування та меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 створило їй перешкоди у реалізації свого права на оформлення права власності та користування земельною ділянкою площею 3587 квадратні метри по АДРЕСА_2 , які до неї перейшли в зв’язку з переходом до неї права власності на домоволодіння.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі і пояснила, що згідно технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, виготовленого КП «Харківське міськ БТІ»від 05.04.2007 року та листа «Харківського міськ БТІ» від 29.09.2006 року загальна площа земельної ділянки, закріпленої на праві тимчасового користування, ще за першим землекористувачем ОСОБА_8 у 1954 році, складає 3587 квадратні метри. Про порушення своїх прав, як землекористувача, позивачці стало відома лише під час оформлення технічної документації у 2008 році. Попередні землекористувачі постійно користувалася всією земельною ділянкою, розмістивши на ній житловий будинок, господарсько-побутові будівлі, комунікації, а також зайнявши частину земельної ділянки під городництво та сад. Отримавши право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, вона усвідомлювала, що до неї переходить право користування всією садибою. Відповідачі по справі - власники спірної земельної ділянки, ніколи не встановлювали в натурі межі, не огороджували її та не погоджували це питання з сусідами суміжних ділянок. В зв’язку з цим ні їй, ні попередньому землекористувачу не було відомо про відібрання частини земельної ділянки, яка знаходилася в їх користуванні, передачу іншим особам та видачу державних актів.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, причину неявки суду не повідомила, не звернулась до суду про відкладення розгляду справи. При розгляді справи в іншому складі суду вона, відповідно до матеріалів справи проти позову заперечувала, оскільки вважає , що позивачка ОСОБА_1 не є універсальним правонаступником ОСОБА_9, в зв’язку з чим до неї не перейшло право користування всією спірною земельною ділянкою площею 3587 квадратні метри. Вважає також, що останньою пропущений строк позовної давності для звернення до суду, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання не явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 проти позову заперечував, оскільки вважає, що ОСОБА_1, не є ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки, оскільки придбала лише житловий будинок та надвірні будівлі, що не є підставою для переходу до неї права тимчасового користування всією земельною ділянкою площею 3587 квадратні метри. На їх думку, право користування земельною ділянкою було втрачено ще власницею ОСОБА_9, яка належним чином не перереєструвала своє право користування земельною ділянкою, площею 3587 квадратні метри. Також, на думку відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_1, пропущений строк позовної давності для звернення до суду, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки і діючим законодавством не передбачено можливість позбавлення добросовісного набувача права власності з тих підстав, що виклав позивач.
Також позивачка не вказала правових підстав для скасування подальших угод з спірною земельною ділянкою.
Залучене до участі до участі в справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, представник Управління Держкомзему у м. Харкові в судовому засіданні заперечував проти позову з причини його необґрунтованості
Представник Харківської міської ради представив суду заяву з проханням слухати справу в їх відсутність, та підтримав свої пояснення, які надавались при розгляді справи в іншому складі суду, де було зазначено, що ОСОБА_1 своєчасно та на законних підставах у відповідності до чинного законодавства отримала право на користування спірною земельною ділянкою, яке зберігається за нею і на теперішній час.
Представники виконавчого комітету Харківської міської Ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»на неодноразові виклики до суду у судове засідання не прибули, причину неявки суду не повідомили.
У судове засідання викликався представник АТ «Дельта-банк», який, за думкою представника ОСОБА_4 ймовірно може бути правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», але у судове засідання він не прибув, причину неявки суду не повідомив, не звернувся з заявою про відкладення розгляду справи та не надав суду ніяких відомостей про те, що по іпотечному договору № 36-0061001/Яфквіп-08 від 04.04.2008 року АТ «Дельта-банк»є правонаступником ТОВ «Укрпромбанк».
Заслухавши пояснення сторін, представника 3-ої особи, дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.04.2006 року належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_2.
Цим рішенням визнано дійсною домашню угоду купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 та зобов’язано КП «Харківське міськБТІ» провести державну реєстрацію. Зазначене рішення суду на день закінчення слухання справи, що розглядається, є чинним та не скасоване або не змінене у встановленому законом порядку.
Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2, виготовленого за станом на 17.02.2005 року та наданого ОСОБА_1 в зв’язку з проведенням державної реєстрації її прав власника, площа земельної ділянки складає 3587 квадратні метри, з них лишки складає 1853 квадратні метри
(а.с.16-20, том.1).
Ця інформація мається у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 виготовленого за станом на 05.04.2007 року.
(а.с.21-24, том.1).
Як вбачається з довідки КП «Харківське МіськБТІ»від 29.09.2006 року за №1103323, наданої ОСОБА_1, в зв’язку з підготовкою останньою документів для оформлення приватизації земельної ділянки та укладення договору оренди загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_2, складає 3587 квадратні метри. (а.с.25, том.1).
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по вул. В.Бугріменко 53 за №865/08 від 15.04.2008 року, при обстежені на місцевості встановлено, що земельна ділянка по проїзду АДРЕСА_1 розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2
(а.с.37, том.1).
Ці відомості також маються на геодезичній зйомці та зазначені у листі приватного підприємства «Тайгер ПРО»., відповідно до якого встановлено, що під час проведення геодезичних робіт встановлено, що в межах земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 знаходяться межі земельної ділянки по проїзду АДРЕСА_1, згідно державного акту, серія ЯД № 030546, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 210767100026
(а.с.46-50 том.2).
Крім того, аналогічні відомості надані представнику позивачки, ОСОБА_12, фірмою «САБО ЛТД»та підтверджені матеріалами геодезичної зйомки.
Згідно ст.152 ЗК України (№2768-111, 25.10.2001) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Приймаючі рішення по справі, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка була передана у користування ще у 1937 році, за цей час законодавство, яке регулювало, земельні та цивільні відношення поступово та значно змінювалося.
Як вбачається з змісту договору про право забудування вчастки землі від 08.12.1937 року. ОСОБА_8 була надана земельна ділянка для безоплатного користування, під збудування, що знаходиться в селище АДРЕСА_4, загальною мірою 1734,03 кв.м. Термін користування цією ділянкою становив 49 років, з 21 липня 1937 року до 21 липня 1986 року
(а.с.6-12, том.1.).
У подальшому на засіданні виконавчого комітету Червнобаврської районної ради депутатів трудящих від 21 вересня 1954 року за номером №27, виконавчий комітет Червонобаврської районної ради депутатів трудящих на виконання рішення виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих №5 від 7 січня 1953 року про впорядкування обміру та обліку , а також використання міських земель та про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками в м. Харкові вирішив зареєструвати за землекористувачем ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1734 кв.м, а також виявлені лишки земельних ділянок площею 853 кв.м по АДРЕСА_4. Виявлені лишки земельних ділянок залишити в тимчасовому користуванні землекористувачів. На підставі вказаного були внесені зміни до технічної документації та схематичного плану кварталу на земельну ділянку за вказаною адресою.
(л.а.14 том.1).
Суд приймає до уваги те, що оригінали вказаних документів дійсно могли не зберегтися, оскільки з моменту передачі у користування спірної земельної ділянки минуло понад 50 років, однак у суду не виникає сумнів, що до їх існуванняі, оскільки у документах, які збереглися на теперішній час, містяться посилання саме на вказані документи.
Зазначений факт підтверджується копією викопіювання з схематичного плану кварталу № 367 на садибну ділянку АДРЕСА_2, яка була виготовлена 29.04.1982 року, надана позивачкою і не була спростована в судовому засіданні.
(а.с.27 том.1)
Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 494 від 09.10.1968 року вулицю Верхню в Жовтневому районі було перейменовано на АДРЕСА_2 (а.с.15том.1).
Як було встановлено судом, разом із забудовником ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_2 мешкали його дружина ОСОБА_13, та дочка ОСОБА_14 , які , після його смерті 17.09.1981 року, продовжили проживати у будинку, користуватися всією земельною ділянкою, та у подальшому оформили право установчі документи на спадкове майно.
(том.1 а.с.195, 196).
Відповідно до вимог ст. 90 ЗК України (N 2874-VII від 08.07.70р.)на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.
Таким чином, суд вважає, що до спадкоємців ОСОБА_13 та ОСОБА_14, після померлого ОСОБА_8 перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, площею 3587 квадратні метри в межах закріплених у протоколі засідання виконавчого комітету Червонобаврської районної ради депутатів трудящих від 21 вересня 1954 року за номером 27. Вказаний протокол суд вважає належним доказом, так як відповідно до довідки, яка мається в матеріалах справи оригіналу протоколу в архіві не збереглось.
Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»від 18.12.1990 р. громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.
Відповідно до п.6. Постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу»від 18.12.1990 р. на громадян, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР також було покладено зобов’язання у відповідні строки оформити право власності або право користування землею.
Положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005, 22.09.2005р. було визнано неконституційними, та втратило чинність.
Аналізуючі, вищевказані законодавчі акти, суд приходить к висновку, що ці нормативні документи фактично зберегли за землекористувачами ОСОБА_13 та ОСОБА_9 право користування земельною ділянкою, площею 3587 квадратні метри по АДРЕСА_2 та надали останнім права на оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку.
У подальшому право користування спірною земельною ділянкою, площею 3587 квадратних метри по АДРЕСА_2, фактично та у відповідності до діючого на той час Земельного кодексу (N 561-XII, 18.12.1990 р.) перейшло до ОСОБА_9, як єдиної спадкоємиці, після померлої 14.02.1991 р. ОСОБА_13
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.02.2005 року, виданого ОСОБА_9, спадкове майно, на яке воно видане складається з 3/4 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_2. При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному свідоцтві зазначено, що житловий будинок та надвірні будівлі розташовані на земельної ділянці площею 1734 квадратних метри, крім того лишки 1853 квадратних метри.
(а.с.197, том 1).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з Постановою Верховної Ради України N 744/97-ВР від 17.12.1997 р, Постановою Верховної Ради України N 1312-XIV від 17.12.99; та Постановою Верховної Ради N 1492-IV від 17.02.2004р. дію пункту 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про земельну реформу" було продовжено.
Таким чином ,суд вважає, що до ОСОБА_11, як єдиного спадкоємця, після померлої 01.06.2005 року ОСОБА_9, перейшло як право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м. Харкові, в межах , визначених у свідоцтві про право на спадщину за законом від 25.02.2005 року та у свідоцтві про право на спадщину від 17.07.1982 р. (а.с. 195 т. 1), загальною площею 3587 квадратні метри., так і право оформлення відповідних правоустановчих документів.(а.с. 30 т. 1)
Відповідно до ст. 31 ЗК України (N 561-XII, 18.12.1990р.) вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення міської Ради народних депутатів.
Відповідно до рішення ІХ сесії ХХІУ скликання Харківської міської ради про затвердження реєстру назв урбанонімів у м. Харкові вбачається, що АДРЕСА_1 в межах міста Харкова взагалі відсутній.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за №1038 про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 1000 квадратні метри, що фактично розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 було постановлено з порушенням чинного на той час земельного законодавства, в зв’язку з чим права землекористувачів, у власності яких перебував житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2, були порушені, оскільки без їх згоди, узгодження з ними меж земельної ділянки, якою вони мали право користуватися, без відповідного рішення про вилучення земельної ділянки із користування, спірна земельна ділянка була передана іншій особі.
Що стосується посилання представника ОСОБА_4 –ОСОБА_10 про те, що до ОСОБА_1 не перейшло право користування спірною земельною ділянкою, площею 3587 квадратних метрів, оскільки остання придбала лише житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 і має право користування земельною ділянкою, на якій ці споруди розміщені, то вони на думку суду є необґрунтованими виходячи з наступного.
Як наполягав в ході судового розгляду справи представник позивача, що не викликає сумнівів у суду, що позивачка по справі, мала намір придбати у попереднього землекористувача садибу у повному розумінні, оскільки отримавши право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, вона усвідомлювала, що до неї переходе право користування всією садибою, у тому числі садом та огородам.
Відповідно до п. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Ст. 381 ЦК України передбачено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючі викладене, суд вважає, що до ОСОБА_1 у повної мірі перейшло право користування земельною ділянкою, площею 3578 квадратні метри, необхідної для обслуговування всієї садиби.
Оскільки відповідними постановами Верховної Ради України дію пункту 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про земельну реформу" було продовжено позивачка мала повне право на оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку, яка була закріплена за домоволодінням АДРЕСА_2
У суду не виникає сумнів у тому, що як позивачці ОСОБА_1, так і попереднім до неї землекористувачам, не було відомо про наявність рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за № 1038 про надання ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 1000 квадратні метри, яка фактично знаходиться в межах ділянки АДРЕСА_2, так як до моменту звернення з позовом вказана земельна ділянка не була огороджена та вільна від забудов.
(а.с.37 том.1).
При цьому, суд звертає увагу, що відсутність встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, є грубим порушенням вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) N 28, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.93 р.( з подальшими змінами), при виготовленні та видачі Державних актів як на ім’я ОСОБА_2, так і на ім’я ОСОБА_3
Крім того, на думку суду, акт обстеження та погодження меж в натурі, який входить до пакету документів технічної документації на спірну земельну ділянку, не може підтверджувати факт згоди землекористувачів земельної ділянки по АДРЕСА_2 з передачею частини земельної ділянки, яка знаходилась в їх користуванні, іншій особі, оскільки у вказаному документі відсутні дані про осіб землекористувачів суміжних земельних ділянок, які його підписали.
В зв’язку з чим, суд не може погодитися з доводами ОСОБА_10 стосовно пропущення позивачкою ОСОБА_1 строку для звернення до суду для захисту своїх прав.
З огляду на обставини, що встановлені в судовому засіданні, а також оцінивши докази, надані суду, суд вважає, що передача земельної ділянки, площею 1000 квадратних метри. по АДРЕСА_1 яка, згідно акту обстеження земельної ділянки № 865/08 від 15.04.2008 року, геодезичної зйомки приватного підприємства «Тайгер ПРО»та матеріалів геодезичної зйомки фірми «САБО ЛТД», фактично розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 та виготовлення у подальшому державних актів на право приватної власності на землю від 02.03.1998 року, серія ХР-32-01-066558 та державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 року, серія ЯД № 030546, відбулася з порушенням земельного законодавства, що в свою чергу порушило права землекористувачів земельної ділянки по вул. Бугрименко 53 в м. Харкові. Ці обставини створюють землекористувачу ОСОБА_1В перешкоди в реалізації свого законного права на належне оформлення земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України, в тому числі і шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угод недійсними.
Згідно із ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам законодавства України та порушує права та інтереси.
З цих підстав суд визнає незаконним та скасовує рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за №1038, в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1000 квадратні метри.
Обґрунтовуючи підстави для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за №1038, в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1000 квадратні метри, позивачка та її представник наполягали, що всі правочини, пов’язані з переходом права власності на земельну ділянку, площею 1000 квадратні метри по АДРЕСА_1 у м. Харкові, яка, згідно акту обстеження земельної ділянки № 865/08 від 15.04.2008 року, розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2, фактично позбавляють її право володіння спірною земельною ділянкою та створюють перешкоди в реалізації права на належне оформлення земельної ділянки відповідно до вимог чинного земельного законодавства..
Оскільки суду не надано достатніх доказів, які б свідчили про зміну іпотеко держателя ,згідно іпотечного договіру № 36-0061001/Яфквіп-08 від 04.04.2008 року за № 1789, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, предметом, якого є земельна ділянка, площею 1000 квадратні метри по АДРЕСА_1 що передана ОСОБА_4 до ТОВ "Укрпромбанк" в якості забезпечення вимог за кредитним договором № 36-0061001/ФКВ-08 від 04.04.2008 року, суд дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, вважає необхідним розглянути позовні вимоги в частині визнання недійсними всіх правочинів, пов’язаних з переходом права власності на спірну земельну ділянку, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих суду.
При таких обставинах, суд вважає необхідним визнати недійсними всі наступні правочині, пов’язані з переходом права власності на земельну ділянку, площею 1000 квадратні метри по АДРЕСА_1 у м. Харкові, яка, згідно акту обстеження земельної ділянки № 865/08 від 15.04.2008 року, розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2, як такі, що порушують права землекористувача ОСОБА_1
Приймаюче до уваги викладене, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 21, 215, 256, 261, 377, 381 ЦК України, ст.ст. 152 ЗК України (N 2768-III, 25.10.2001), ст. 90 ЗК України (N 2874-VII від 08.07.70р.), ст.31 ЗК України (N 561-XII, 18.12.1990р.), Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005, 22.09.2005р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Постановою Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 року (з подальшими змінами), Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про земельну реформу" (з подальшими змінами), Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) N 28, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.93 р.( з подальшими змінами) суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.11.1997 року за №1038, в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 1000 квадратних метрів.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 02.03.1998 року, серія ХР-32-01-066558, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1725, виданий ОСОБА_2.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений 31 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 1280.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 року, серія ЯД №030546, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 210767100026, виданий ОСОБА_3.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений 4 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № 1785.
Визнати недійсним іпотечний договір № 36-0061001/Яфквіп-08 від 04.04.2008 року за № 1789, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, предметом, якого є земельна ділянка, площею 1000 квадратні метри по АДРЕСА_1 що передана ОСОБА_4 до ТОВ "Укрпромбанк" в якості забезпечення вимог за кредитним договором № 36-0061001/ФКВ-08 від 04.04.2008 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів через суд першої інстанції.
Суддя