Біляївський районний суд Одеської області

                                                                  Справа № 2-188/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді                                                                      Буран В.М.,

при секретарі                                                                           Рогачко О.С.

за участю  сторін:

представника позивача –Гусарова К.В.

відповідача –не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білявка позовну заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор’є Плюс»  до ОСОБА_1 про  розірвання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку та стягнення штрафу та пені за прострочення платежів,-

В С Т А Н О В И В:

          10 листопада 2010  року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор’є Плюс»звернулось з вказаним позовом  до ОСОБА_1 про  розірвання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку та стягнення штрафу та пені за прострочення платежі, в якому вказує, що 13 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорномор’є Плюс»(Підрядник) та ОСОБА_1 (Інвестор) був укладений договір №104 (а.с. 8-11) про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на суму 130673,40 грн., що відповідало на момент укладення договору 25129,50 доларам США.

          Відповідач виконав свої зобов’язання за вказаним договором частково, не сплатив позивачеві наступні платежі за  договором, тому позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.  

Відповідач сповіщений про день час та місце слухання справи,   в судове засідання  не  з’явились, подав до суду заяву (а.с.30) в якій просить суд відкласти розгляд справи призначений на 1 березня 2011 року на 2 місяці в зв’язку з тим що він виїжджає за кордон з сімейних обставин. Суд вважає вказані обставини не поважними для відкладення справи, оскільки в останньому судовому засідання відповідач просив відкласти розгляд справи в зв’язку з необхідністю знайти собі представника який би захищав його інтереси в суді, однак за 2 неділі не зробив цього.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорномор’є Плюс»(Підрядник) та ОСОБА_1 (Інвестор) був укладений договір №104 про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на суму 130673,40 грн., що відповідало на момент укладення договору 25129,50 доларам США

          Відповідно до п.2.3 Договору Інвестор зобов’язаний зробити оплату первісного внеску у розмірі 39202,02 грн., що відповідає 7538,85 доларам США до 19.07.2006 р., а згідно з п.2.4 сплатити решту вартості квартири в граничний строк до 01.12.2007 р. Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Чорномор’є Плюс»83609,65 грн., що підтверджується Журналом проводок за 01.07.06 –31.03.10. Однак, за станом на 31.05.2010 року Відповідачем не сплачений внесок у розмірі 47063,85 грн., що на момент підписання договору відповідало 8557,06 доларам США. На теперішній час сума боргу складає 67815,55 грн., за офіційним курсом долару США відносно гривні, встановленого Національним банком України на 31.05.2010 р., оскільки, згідно з п.2.1. Договору, сума боргу підлягає корегуванню у випадку змінення курсу НБУ долара США по відношенню до гривні.

          Згідно з п.7.1. Договору № 104 від 13 січня 2006 року, всі спори та розбіжності, що виникають між сторонами щодо договору або у зв’язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Позивач намагався врегулювати спір шляхом направлення на адресу Відповідача претензії з вимогою виплатити борг. Але Відповідач ніяк не відреагував на претензію Позивача. Тому, Позивач, згідно з п.7.2. Договору, змушений звернутися до суду.

          Згідно з п.5.2. у випадку прострочення платежів, передбачених п.п.2.3.,2.4. цього договору, Інвестор виплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У відповідності з п.5.3. Договору, якщо Інвестор прострочив платежі більш ніж на один місяць, разом з виплатою пені Інвестор виплачує Підряднику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Отже, сума боргу з урахуванням облікової ставки НБУ станом на 31.05.2010 року складає 44019,72 грн.:

-          штраф 10% від суми боргу –6781,55 грн. (з урахуванням офіційного курсу долару США відносно гривні, встановленого НБУ на 31.05.2010 р.);

-          сума пені, нарахованої за період з 01.12.2007 до 31.05.2010 р.р. –37238,17 грн., (розрахунок пені та штрафу наведений у Додатку до позову №1).

          Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 3 ст 651 ЦК України зазначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним. Відповідно до п.5.4. Договору, якщо Інвестор прострочив платежі більш ніж на два місяці, Підрядник має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

          В судовому засіданні від 15 лютого 2011 року, відповідач заперечуючи на позовні вимоги пояснив, що перестав сплачувати гроші за договором, в зв’язку з тим, що відповідач нібито    не виконав свої зобов’язання за договором. Суд не приймає ці доводи в зв’язку з тим, що відповідно до п.3.1.1 спірного договору, підрядник буз зобов’язаний здійснити будівництво та ввід в експлуатацію до 1 кварталу 2008 року. Відповідач же здійснив останній платіж 20.04.2007 року і відповідно до вимог п 2.4. Договору № 104 від 13 січня 2006 року  повинен був повністю розрахуватись з позивачем до 01 грудня 2007 року.

          На підставі вищенаведеного, керуючись, ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 3, 15, ч. 8 ст. 110, 118, 224 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

          1. Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор’є Плюс»  до ОСОБА_1 про  розірвання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку та стягнення штрафу та пені за прострочення платежів задовольнити.

          2. Розірвати Договір №104 від 13.01.2006 р. між ТОВ «Чорномор’є Плюс»та ОСОБА_1.

          3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чорномор’є Плюс»пеню у розмірі 37238,17грн. та штраф за прострочення платежів у розмірі 6781,55 грн.

          4. Стягнути на користь ТОВ «Чорномор’є Плюс»з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 560,20 грн., з них 440,20 грн. –держмито, 120 грн. –інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

          Заочне рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області                                                                                          Буран В.М.