Справа № 2-30/2011

                                                       РІШЕННЯ

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2011 року                    Старокостянтинівський районний суд

                                                     Хмельницької області в складі:

                                                    головуючої-судді                                      Бондарчук Л.А.

                                         при секретарі                                             Борикіній Л.В.

                                        позивача                                                     ОСОБА_2,

                                        представника позивача                             ОСОБА_3

                                        відповідача                                                 ОСОБА_4

                                        представник відповідача                           ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на ? частину спадкового майна,

встановив:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що нотаріальною конторою незаконно після смерті її батька - ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину лише на його дружину ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що вона проживала разом із батьком та його дружиною та була неповнолітньою, тому вона має право на частину спадкового майна.

В процесі судового розгляду позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати її право власності на ? частину будинку, що розташований поАДРЕСА_1, оскільки даний будинок набутий хоча за час шлюбу її батька та ОСОБА_8, однак за його особисті кошти.

Судом до участі у справі залучено у якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Позивачка та її представник позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_4, який також діє на підставі доручення від ОСОБА_6 та його представник проти позову заперечили та просили застосувати строк позовної давності..

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в шлюбі, який зареєстровано 08 грудня 1992 року Старокостянтинівський районним відділом ЗАГС, актовий запис № 293.

Згідно договору купівлі-продажу від 05 липня 1995 року ОСОБА_7 купив будинок - АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

На підставі заяви ОСОБА_8 в Старокостянтинівську державну нотаріальну контору від 14.12.2000 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на весь спірний будинок.

Позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто на день смерті батька їй було 16 років і проживала вона разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Наведене визнається сторонами та підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (а.с.34), копією договору купівлі-продажу від 05.07.1995 року (а.с.35), копією паспорта позивачки та свідоцтва про її народження, а також свідоцтвом про смерть ОСОБА_7

Згідно ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Ст.549 ЦК Української РСР передбачає, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Враховуючи, викладене та те, що ОСОБА_2 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7, оскільки вона проживала у вказаному будинку, тому вона має право на частину його на рівні із ОСОБА_8

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

П.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»роз’яснює, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У зв’язку із тим, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2000 року на ім’я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, були порушені права позивачки, його слід визнати недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

На підтвердження своїх доводів щодо купівлі спірного будинку ОСОБА_7 за його особисті кошти та непоширення на нього інституту спільної сумісної власності, позивачка належних та допустимих доказів не надала, не здобуто їх і в судовому засіданні.

Більш того, як встановлено судом, квартира у м. Києві, яка відповідно до договору купівлі-продажу від 03 червня 1995 року продана ОСОБА_7, належала йому на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло від 31 березня 1995 року, тобто право власності на вказану квартиру виникло у ОСОБА_7 в період шлюбу із ОСОБА_8

Також не підтвердили факту купівлі ОСОБА_7 за особисті кошти будинку АДРЕСА_1 і свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Щодо посилань відповідача та його представника щодо застосування строків позовної давності, то суд виходив із того, що на момент смерті ОСОБА_7 його дочка ОСОБА_2 була неповнолітньою та проживала разом із ним, та як зазначалося раніше, вступила в у володіння майном, а про те, що вона дізналася про видачу свідоцтва про право на спадщину, свідчить її заява у Старокостянтинівську держнотконтору від 21.10.2009 року.

Не підлягає задоволенню позовна вимога позивачки до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, оскільки будь-які порушення з її боку прав ОСОБА_2 відсутні.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги до ОСОБА_6, оскільки вона відповідно до ст.1269 ЦК України не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Керуючись ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.549 ЦК Української РСР, ст.1269 ЦК України,  ст.ст.60, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати право власності ОСОБА_2 на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

          Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.12.2000 року на ім’я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, яке зареєстровано в реєстрі під № 1-2824.

          В решті позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: